Олександр Подоляка: «Полтавські дороги дещо схожі на трасу для трофі-рейду»

Олександр Подоляка

Олександр Олександрович Подоляка заступник генерального директора агрофірми «Подоляка» та син її власника. Родина Подоляка сформувала найпотужнішу на Полтавщині команду з трофі-рейду (подолання бездоріжжя на повноприводних автомобілях) і регулярно виступає спонсором різноманітних турнірів з цього виду спорту. Олександр же крім всього ще й надає спонсорську допомогу полтавському кікбоксингу та тайському боксу.

— Розкажіть будь-ласка, чому ви обрали саме ці види спорту, що вас в них приваблює?

— Трофі-рейдом я займаюся сам і вся моя родина, а щодо тайського боксу, то ним я теж займався ще в дитинстві, мені це подобалось. Зараз вже не займаюся, але маю можливість допомагати в цьому іншим.

— Як потрапили у тайський бокс, пішли самі, чи хтось привів?

— До спортзалу мене привів батько десь років у 12. Спочатку я займався різними східними єдиноборствами, але потім побачив кікбоксерів і зрозумів, що цей бойовий стиль серйозніший і більш практичний. У повсякденному житті мене іноді виручали навички здобути в дитинстві у спортзалі.

— Чому покинули цей спорт?

— Почав працювати на батьківській фірмі і просто стало мало часу на тренування. Не можна сказати, що я зовсім покинув будь-які тренування, я й досі ходжу до тренажерного залу, намагаюся підтримувати фізичну форму.

— А як прийшли до трофі-рейду?

— Так само як і в дитинстві до кікбоксингу (сміється). Цим видом спорту захоплювався мій батько. Він сказав мені, спробуй. Я спробував, мені сподобалося. Це неймовірний адреналін та емоції. Я почав отримувати задоволення від процесу.

— Чи є у вас якась мета, якої ви хочете досягти своєю спонсорською діяльністю. Хтось мріє виграти Лігу Чемпіонів, а ви?

— Ну з трофі-рейдом все зрозуміло, там я сам виступаю як спортсмен, тож звісно хочу перемагати всюди де виступаю (сміється). А щодо тайського боксу і кікбоксингу, то тут хочу допомогти нашим талантам добитися якихось висот. Було б круто поїхати кудись на чемпіонат світу чи Європи, приміром до Таїланду, і побачити як перемагають саме полтавські спортсмени.

— В якому становищі в Україні зараз перебувають види спорту які вам близькі?

_ Далеко не в найкращому, як і увесь спорт в Україні. З боксом і кікбоксингом трохи краще. У багатьох містах є боксерські клуби де спортсмени могли б тренуватися. При належному фінансуванні можна показувати високій результати. Щодо трофі-рейду, то тут все дещо гірше. Варто сказати, що цей вид спорту достатньо дорогий, тож не кожен має можливість ним займатися. Таким чином, якщо у минулому році у національних змаганнях брали участь близько 150 машин, то цього року у Кременчуці лише 50. Взагалі до цього виду спорту дуже мало людської уваги.

— Коли їздите полтавськими дорогами, не виникає відчуття, що ви на черговому турнірі з трофі-рейду?

— Так, (сміється) коли їдеш деякими районами Полтави на звичайній легковій машині, то емоції приблизно схожі. Дороги у нашому місті це окрема історія.

— Чи є у вас ще якісь цікаві захоплення крім спорту?

— Так, я колекціоную ножі брендових марок. Також люблю історію

— А що ви любити читати? Які фільми дивитесь і взагалі як проводите вільний час?

— Читаю знову ж таки переважно книги на історичну тематику. Мені траплялися дуже цікаві книги про персону Наполеона Бонапарта. І фільми теж люблю історичні, «Гладіатор», «Троя», «Хоробре серце».. це класика такого кіно, яке я люблю. Щодо музики, то я можу слухати практично що завгодно крім важкого року. Наприклад, мені дуже подобаються пісні Земфіри, до неї я б навіть міг би сходити на концерт.

Нагадаємо, що нещодавно команда родини Подоляка здобула перше місце на змаганнях з трофі-рейду у Кременчуці.