Полтавський боєць Максим Мельник: «Більшість поєдинків у ММА виграють розумом»

Максим Мельник

Не зважаючи на стрімкий розвиток ММА в Україні, мало хто знає, як виглядає цей вид спорту. Коли назвати його більш «народно» — бої без правил, то більшість пересічних українців уявить величезних дуболомів, які вибивають одне з одного мізки. Та насправді все зовсім не так. Спортсмени, що беруть участь у боях без правил спокійно ходять вулицями Полтави, навчаються в університетах, і навіть всупереч стереотипам читають книги і грають в шахи. Один з таких спортсменів, полтавець Максим Мельник сьогодні дав ексклюзивне інтерв’ю «Полтавщині Спорт». Не так давно Максим здобув впевнену перемогу у бійцівському турнірі «На грані», який відбувався в Полтаві, і вже цієї неділі битиметься в Одесі на турнірі «Залізні кулаки 4». За межами октагону ні зовнішність ні поведінка Максима не видає його агресивного захоплення, проте у клітці ще жоден суперник не зміг його перемогти. На останньому турнірі «На грані» Максим достроково виграв у бійця Сергія Куцого з Миколаєва, хоча формально той був з вищої вагової категорії.

— Макс, в житті ти справляєш враження мирної і спокійної людини. Що привело тебе в бої без правил?

— Одного разу я пішов на тренування зі своїм батьком, який займався тайським боксом. Мені сподобалося і я почав займатися цим спортом. З часом батько ходити на тренування перестав, а я залишився. Мені було десь років 14. Моїм першим тренером був Максим Голобородько з клубу «Легіон Gym». Пам’ятаю, коли траплялося, що я пропускав тренування, то тренер телефонував батькові і казав, мовляв сам можеш на тренування не ходити, але сина приводь. Так я займався кікбоксингом три роки, але весь цей час мені чогось не вистачало.

— Сутичок у партері?

— Так, напевно саме їх. Я зараз важу 77 кг, хоча іноді б’юся з противниками, які виступають у категорії 80 кг. Зараз це легко. Але я стільки важив і тоді коли був підлітком, і в той час мені доводилося тяжко.

— Як назріло рішення виступати у боях без правил?

— Я хотів, паралельно з кікбоксингом позайматися боротьбою. Так я шукав собі секцію з боротьби, а натрапив на ММА і на команду «Branibor». Там я швидко втягнувся в тренування і мені дуже сподобалось. Тут я вирішив, що хочу займатися саме цим.

— Напевно ще зіграв роль той фактор, що в ММА спортсмени можуть добре заробити

— Так звісно, навідміну від інших видів спорту.

— Іноді юні спортсмени, які відчувають свою силу і натренованість в повсякденному житті поводяться зверхньо і самовпевнено. В тебе не було такого відчуття?

— З одного боку це навіть добре. Коли ти виходиш на ринг з відчуттям, що ти сильніший за всіх, то це непогано. Залишається тільки довести це. А щодо підлітків, які іноді плутають впевненість на ринзі і нахабство у побуті, то це легко лікується боєм проти сильного професіонала. Коли ти виходиш на ринг повний амбіцій, а повертаєшся з набитим кумполом і поганим настроєм, це здатне спустити з небес на землю. На поєдинки я сам завжди виходжу з думкою, що я кращий і маю зараз це довести. За межами октагону ми всі друзі. Знаковим для мене був бій з кременчужанином Максимом Сергеєвим. До цього я завжди нокаутував суперників достроково. Тут же довелося битися всі три раунди, до чого я не був готовий. У підсумку, я одержав перемогу, але якби мені запропонували повторити той бій, я б не погодився. А з Максимом ми після того підтримуємо дружні стосунки.

— Зараз тебе прозивають «Шалений Макс», як кіногероя. Розкажи про історію цього прізвиська

— Найсмішніше, що я жодного разу не бачив фільмів чи коміксів про героя з яким мене ототожнили (сміється). Взагалі, якщо чесно, я від цього псевдоніму не в захваті. Це закріпилося за мною після одного мого бою в якому я не мав битися. Я не планував брати участь в турнірі, проте менше ніж за тиждень мені зателефонував один з моїх тренерів Віталій Макаренко і сказав, мовляв зривається бій, суперник у твоїй вазі, рятуй. Я погодився і практично без підготовки переміг. Тоді мене так і прозвали.

— Не з’явилося бажання подивитись фільм про «Шаленого Макса»?

— Обов’язково подивлюся (сміється). Буду хоч розуміти, з ким мене порівнюють.

— Розкажи про майбутній турнір в Одесі, який відбудеться 13 грудня

— Цей турнір носить назву «Залізні кулаки 4» і там на нас чекають дуже серйозні суперники. З Полтави до Одеси поїде троє бійців: я, Валентин Вернигора і Влад Танигін. Я дивився перші три турніри «Залізні кулаки» і мушу сказати, що це дуже серйозний рівень. Зараз готуюся до поєдинку. Правильна стратегія перед боєм — це запорука успіху.

— Стосовно інтелектуальних здібностей спортсменів існує безліч стереотипів.

— Звісно, серед нас бувають різні люди, але мушу сказати, що більшість перемог в ММА здобувають саме розумом. Все залежить від аналізу, тактики і стратегії. Можна часто побачити таку картину, коли серед двох рівних за фізичною підготовкою спортсменів, «в одні ворота» виграє той, в кого продумана стратегія. А щодо стереотипів, то я знаю багато не надто розумних людей, які не є спортсменами, і навпаки спортсменів з гострим розумом. Хоча якщо людина живе лише спортом і не розвиває себе духовно, то вона може стати живим підтвердженням стереотипу.

— Ну «в завтрашний день смотреть могут не только лишь все».

— Так (сміється), ось наглядний приклад.

— І яким чином духовно розвивається боєць ММА Максим Мельник?

— Ти будеш сміятися, але у вільний час я із задоволенням граю в шахи. Тому, якщо раптом в октагоні мені дадуть по голові, за шаховою дошкою я швидко приведу свої мізки в порядок (сміється). Також мені пощастило з книгами. В мене вся сім’я любить читати і я не виключення. Книг «проковтнув» багато, але найбільше люблю Джеймса Хедлі Чейза. Це автор, якого я читаю «запоями».

— Як ти вважаєш, в українського ММА є перспектива хоча б наблизитись до світового рівня, типу UFC, M-1 і т. п.?

— Так, змішані єдиноборства в Україні стрімко набирають популярність і цікавлять все більше людей. Майже в кожному місті проводяться турніри. Не знаю чи доростемо ми до UFC, але нам однозначно є до чого прагнути.