Ми не «Барселона»: що заважає полтавській «Ворсклі» стати міцним європейським клубом

«Ворскла» у роздягальні святкує вихід у Лігу Європи

За підсумками сезону 2015/2016 полтавська «Ворскла» стала п’ятою командою чемпіонату України з футболу і вперше в історії другий сезон поспіль завоювала право на участь у Лізі Європи. Це безперечно успіх, і всі експерти та вболівальники задоволені. Тренерський штаб в особі Василя Сачка запевняє, що висновки після досадного вильоту від словацької «Жиліни» у минулу єврокампанію зроблено, а значить такого більше не повториться. Можливо, нашій команді навіть вдасться пробитися до групового раунду Ліги Європи, що безперечно буде неабияким успіхом. Та чи означатиме це що «Ворскла» розвивається і виходить на новий рівень? Чи можливо це просто буде одиночним пострілом?

На післяматчевих прес-конференціях головний тренер «зелено-білих» часто повторює фразу, «Ми не «Барселона», ми — «Ворскла». І жодного разу ніхто не сказав, «Ми не „Барселона“, але прагнемо». Та чи треба бути «Барселоною», щоб у ніякому чемпіонаті боротися щонайменше за медалі? Ми спробували поглянути на досягнення полтавських футболістів з критичної точки зору.

Шлях «Ворскли» у сезоні 2015/2016

По ходу цього сезону полтавська «Ворскла» посіла п’яте єврокубкове місце у боротьбі з луцькою «Волинню». Лучани довгий час випереджали нашу команду, і лише серйозний очковий штраф відкинув їх назад, піднявши «Ворсклу» на п’яту сходинку. Ще більше постраждав інший конкурент «Ворскли» за боротьбу в єврокубках — дніпропетровський «Дніпро». По-перше, у дніпрян серйозні проблеми з фінансами, по-друге — єврокубковий «бан». Серед всіх претендентів на Лігу Європи крім «Ворскли» в нормальних кондиціях залишилися лише луганська «Зоря» та ПФК «Олександрія». При цьому «Олександрія переживає тіж самі труднощі, що й «Ворскла» і увесь український футбол. «Зоря» взагалі всі матчі грає на виїзді і її гру визначають орендовані футболісти. Всі інші потенційні конкуренти, за виключенням дніпродзержинської «Сталі», або відверто виживають, як у фінансовому, так і в ігровому плані («Чорноморець»), або ж страждають від «причуд» свого керівництва («Карпати»). За таких умов  і в такому чемпіонаті «Ворскла» стала п’ятою. Єврокубкам звісно варто радіти, а от п’ятому місцю — питання. Давайте поглянемо скільки очок команда Василя Сачка здобула у матчах з командами першої шістки:

• «Динамо» — 0
• «Шахтар» — 1
• «Дніпро» — 4
• «Зоря» — 3
• «Олександрія» — 1

Всього «Ворскла» здобула 42 очки і лише дев’ять з них — з командами, які по силі є приблизно рівними.

Відсутність чітких завдань

На одній з післяматчевих прес-конференцій Василь Сачко сказав: «Перед нами не стоїть завдання бути у призовій трійці, це було б просто смішно».. А от луганській «Зорі» не було смішно. Практично увесь сезон команда Юрія Вернидуба йшла на третьому місті, проте під кінець здала позиції. При цьому «Зоря» втратила кількох лідерів і вела кочівний спосіб життя. Якщо трійка це смішно, то що ж не смішно? Зазвичай головний тренер формулює завдання так: «Ми повинні зіграти не гірше, ніж минулого сезону». Яке завдання — таке й виконання. Два п’ятих поспіль місця в чемпіонаті, який регресує.

Селекція

Наразі у «Ворскли» фактично немає людини, яка б відповідала виключно за селекцію. Підбором гравців займається головний тренер команди Василь Вікторович Сачко. В часи коли «Ворсклу» очолював Віктор Носов, в команді був селекційний відділ, яким керував Валерій Гошкодеря. Тоді команда теж не виблискувала амбіційністю, але добре працювала з молодими футболістами на перспективу. Саме Гошкодеря посприяв тому, що в команді з’явилися Арменд Даллку, Йован Маркоскі, Ахмед Янузі, Дебатік Цуррі тощо. Ці футболісти довгий час приносили клубу чимало користі.

Після того, як у команду прийшов Микола Павлов, ця система була зламана і почався підбір досвідчених футболістів для високих завдань. Відповідно Микола Петрович взяв управління селекцією в свої руки. Так у команді з’явилися Сергій Закарлюка, Іван Кривошеєнко, Олег Краснопьоров, Василь Сачко та ін. При цьому Павлов не забував про перспективу і підтягував до основи молодих гравців. З Кременчука приїхав Роман Безус, з Тернополя — Ігор Пердута. Також заявили про себе Олег Бараннік, Артем Громов та ін.

Зараз селекцією клубу керує Василь Сачко, який підбирає футболістів виключно для конкретних завдань на конкретний сезон. Це, переважно, досвідчені гравці, такі як Сергій Сімінін, Антон Шиндер, Младен Бартуловіч тощо. У селекції Сачка є один вагомий плюс — він точно знає для чого запрошує футболіста. У «Ворсклі» практично немає новачків, які б увесь час сиділи на лавці. Ті ж Сімінін, Шиндер, Дитятьєв, Бартуловіч стали для команди важливими виконавцями. Мінус в тому, що Сачко не працює на перспективу. Василь Вікторович не балує довірою молодих гравців з дубля, а єдиним відвертим «молодиком» в команді є орендований Дмитро Хльобас. Це надзвичайно вдалий трансфер, але Дмитро — динамівець і чим більше користі він принесе «Ворсклі», тим більша вірогідність, що він повернеться до Києва.

Мотивація і виправдання

Коли Василь Сачко наголошує, що ми не «Барселона», а «Ворскла» — він має на увазі матеріально-технічну базу і фізичні можливості гравців, але нас відрізняє від каталонців та інших сильних команд ще дещо.

1/2 фіналу Ліги Чемпіонів 2015/2016 «Атлетико» — «Барселона» 2:0. Каталонці вилетіли з ЛЧ, а арбітр зустрічі не помітив явного пенальті у ворота матрацників (гра рукою у штрафному майданчику). При цьому один з голів мадридці забили з пенальті. Захисник «Барси» посковзнувся на слизькому газоні і рефлекторно зіграв рукою.

Луіс Енріке: «Це був не найкращий наш матч. Наша гра не була цілісною, не вдавалося створювати моменти. Я вітаю „Атлетико“. Вони були кращі за нас. Ми завжди ставимо перед собою найвищі завдання. Пишаємося тим, що „Барселона“ завжди прагне перемагати у всіх турнірах. Але ми повинні прийняти цю поразку і постаратися виправитися.»

Як бачите, жодного слова про газон чи суддю. Так само відреагував на поразку у фіналі Ліги Чемпіонів і Дієго Сімеоне, хоча гол забитий «Реалом» викликав «офсайдні» сумніви. Так само реагував Юрген Клоп на поразку в фіналі Ліги Європи. Хоча ставки у цих матчах були набагато вищими ніж очки. Коли програє «Ворскла», подібні речі звучали лише після домашніх 0:4 від «Динамо» та 0:3 від «Шахтаря». В усіх інших випадках Василь Сачко обгрунтовував незадовільну гру так:

З цього можна зробити висновок, що ми дійсно не «Барселона», але річ не лише в матеріально-технічній базі, а у підходах, у свідомості тренерів і гравців. Зрештою, це проблема не лише «Ворскли» і навіть не лише футболу.

Вболівальники

«Ворскла» ніколи не славилася відвідуваністю домашніх матчів. На жаль, у нас прийнято ходити дивитися не на свою команду, а на суперника. Тому, власне, на «Жиліну» приходить 16 тисяч, а на умовну «Говерлу» — одна. І причина тут не лише в нудній грі. Так склалося, що в українському футболі всі професійні клуби є виключно іграшками в руках власників. Проте, є власники, які дають гратися цими іграшками вболівальникам, а є ті, які не дають. «Ворскла» не намагається рекламувати себе у соціальних мережах, не влаштовує знижок для студентів, пенсіонерів і т. д., не розповсюджує квитки у школах, вишах та інших місцях. Навіть в українському футболі є позитивні приклади роботи з вболівальниками. Одеський «Чорноморець» навіть граючи у першій лізі, на скромному стадіоні «Спартак» мав повні трибуни вболівальників. «Моряки» влаштовували знижки для студентів, розіграші квитків тощо. Звісно «Чорноморець» — команда з міста-мільйонника, але ж питання не в кількості мешканців, а в ролі команди у місті. Та й самі полтавці так і не навчилися поводити себе на стадіоні. Якби клуб замість школярів набрав у стюарди освічених вишибал, які б дійсно не дозволяли курити на трибунах, не пропускали п’яних, а надто конфліктних персонажів виводили — атмосфера на стадіоні була б дещо іншою, а до неї, при певному підході, долучилася б і нова публіка.

Маємо надію, що колись полтавська команда все ж захоче стати справді сильною, а клуб потужним. А поки радіємо майбутнім міжнародним матчам, сподіваємося, що радість не триватиме до першої «Жиліни» чи якого-небудь «Гетеборга», адже «ми не «Барселона», ми — «Ворскла».