Максим Мельник: «На кожному тренуванні з носа йшла кров, а зламане вухо було схоже на великий пельмень»

Максим Мельник

Полтавський боєць ММА Максим Мельник на прізвисько Шалений Макс за останні кілька днів швидко став героєм інтернету і впізнаваною у Полтаві людиною. Максим перший полтавець в історії, який переміг на престижному турнірі серії М-1. Відео цього яскравого поєдинку з чеченцем Адамом Бакаєвим довго не було доступним для перегляду, але коли врешті решт з’явилося, то швидко облетіло соціальні мережі, де отримало тисячі лайків і схвальних відгуків. Ще б пак, наш боєць їде на престижний турнір до Москви, ефектно там перемагає ще й кричить після цього в камеру «Полтава!». Таке не часто побачиш. Ну а вирішальний удар в цьому бою, зафіксований на фото, вже встиг стати мемом. Зараз Максим Мельник пожинає плоди успіху, роздає автографи і готується до нових вершин, але так було не завжди.

Березень 2016-го. Кубок Полтавської області з ММА. Максим Мельник маючи вже досвід професійних виступів бере участь в аматорському турнірі і у першому ж поєдинку йому ламають ногу. Тренер Ігор Онопрієнко буквально змушує його не зніматися зі змагань і Максим з поламаною ногою доходить до фіналу і стає чемпіоном. Після останнього бою друзі відносять бійця в машину, везуть до лікарні і там йому накладають гіпс. Битися в ММА з переломом здається безумством, але хто знає, можливо якби тренер тоді не примусив бійця битися через біль і через «не можу», демонструвати і загартовувати характер — можливо і не було б цієї перемоги у Москві. Максим Мельник вже давав інтерв’ю «Полтавщині Спорт», де розповідав про свій шлях у спорті. Сьогодні ж боєць розповів нам про турнір «М-1 Challenge 72» і про те, що передувало його видовищній перемозі.

Про підготовку до турніру «М-1 Challenge 72»

— Максиме, промоушн М-1 вважається третім у світі після UFC і Bellator. Коли ми спілкувалися минулого разу, ти говорив, що цей промоушн потужний, але дещо жорстокий, в тому плані, що той хто програє там перший поєдинок, другого шансу проявити себе може не дочекатися.

— Так і є. І я чітко усвідомлював, що якщо програю, то незрозуміло, що буде з моєю кар’єрою далі. Можу сказати, що підготовка до цього бою була найважчою в моєму житті.

— Скільки часу пройшло з моменту коли ти дізнався, що битимешся в М-1 до самого поєдинку?

— Пройшло близько місяця. Трохи більше трьох тижнів. За цей час я встиг отримати три травми і серйозно застудитися.

— Ти кажеш, що це була найважча твоя підготовка перед боєм, чим вона відрізнялася від всіх інших?

— З першого дня, коли мені зателефонував мій тренер Ігор Онопрієнко і запропонував цей бій, я розпочав підготовку. І з самого початку переді мною почали з’являтися перепони. Таке враження, що вищі сили було проти того, щоб я бився. Посудіть самі — на самому початку тренувань травмував ногу. Потім, коли відпрацьовували роботу в партері — зламав вухо. Ті хто займаються боротьбою знають, що працювати зі зламаним вухом дуже важко. Добре, думаю, зосереджуся на відпрацьовуванні ударів. Тренував «ударку» — зламав носа. Мені зробили операцію. Думаю, не можу боротися, не можу бити — почну функціональну підготовку, кросфіт, кардіо і т. п. І тут на біговій доріжці знову травмував ногу. До всього десь за тиждень до турніру я примудрився серйозно захворіти. Боліло горло, кашель, температура, словом все що тільки можна. У мене була мета — перемогти на М-1 і я намагався для себе зрозуміти, всі ці негаразди віддаляють мене від неї, чи навпаки це ті необхідні випробування через які необхідно пройти, щоб забрати цю перемогу. У підсумку я зробив висновок, що якщо в тебе в житті є якась мета і в тебе щось не виходить, значить доля дає тобі саме ті перешкоди, які необхідно подолати щоб цієї мети досягти. Якщо зупинишся — значить ти ще не готовий. У підсумку зав’язував бинтами зламане вухо і приходив у зал. На кожному тренуванні у мене доходило до того, що з носа йшла кров, а зламане вухо розпухало і ставало схожим на великий пельмень. Але це врешті-решт принесло мені перемогу. Тому хочу сказати всім, хто потрапляє в аналогічні ситуації — не опускайте руки.

Про суперника Адама Бакаєва

— Розкажи трохи про свого суперника. В Росії Адам Бакаєв доволі відома особистість, учасник телевізійного реаліті-шоу і взагалі медійна персона.

— Так, Адам доволі відомий хлопець. Я коли готувався до бою, передивлявся всі його поєдинки і інтерв’ю. В нього дуже добре поставлена робота руками у бойовій стійці.

— Тобто Адам Бакаєв профільний ударник?

— У нього виділяються два аспекти, які я вважав для себе небезпечними. Це удари руками і те як він проходив у ноги, тобто вільна боротьба. Я коли готувався якраз акцентував увагу на захисті від проходів і на бокс. Свої ж переваги я бачив в ударах ногами і в роботі у партері. Я усвідомлював, що він переводитиме мене вниз і тре було його там контролювати. В стійці в нього дуже сильні короткі удари. З ним дуже небезпечно йти у розмін. Тому якщо ви бачили поєдинок, то мабуть помітили що у стійці я після одного-двох ударів відразу розривав дистанцію.

— Ти вивчав противника лише як бійця, чи й як людину і особистість також?

— Ми не встигли як слід поспілкуватися, але можу сказати, що він добрий, хороший хлопець. На М-1 його дуже добре знають і говорять про нього тільки хороше. Адам боєць з дуже сильним характером і самовіддачею. Я не відчував до Адама жодної злості чи агресії, лише величезну повагу.

Адам Бакаєв

— Тобто душив ти його з почуттям великої поваги? :)

— Можна сказати й так (сміється). До речі, тут теж проявився його залізний характер. Він дуже довго терпів і не здавався. Я не міг зрозуміти як він це робить. Настав такий момент, що я навіть не знав, що робити далі. Мені ще не доводилося нікого душити так довго (сміється).

Про свої дії у бою проти Бакаєва

— На відео поєдинку дуже добре чути підказки Ігоря Онопрієнка...

— Так, за що йому велике дякую Я завжди слухаю тренерів і беззаперечно виконую всі вказівки під час боїв навіть якщо мені самому хочеться вчинити інакше. Я знаю, що тренери розуміються на ММА більше ніж я і їм зі сторони багато що видніше.

— В першому раунді тобі здорово дісталося.

— О так (сміється). Але я чекав такого, орієнтуючись на роботу в партері. Він не проходив у ноги, як я очікував, але чітко спіймав мене на одній з помилок під час мідл-кіка, за що я скидаю перед ним капелюха. Зрештою за цю помилку я й отримав на горіхи. Ну а що стосується роботи безпосередньо у партері, то з моїм тренером з бірцівської техніки Віталієм Макаренком ми детально розбирали всі позиції. Одного разу він зафіксував мене у позиції «розп’яття» з якої я вийшов з труднощами. А в іншому — все було відпрацьовано. Я давав йому бити і чекав можливості виконати больовий прийом.

— А твій удар коліном в бороду, який став візитівкою поєдинку це домашня заготовка чи імпровізація?

— Це заготовка на 100%. Я очікував, що за рахунок довжини рук я боксуватиму з ним на дистанції, а коли Адам пропустить кілька ударів то переводити в партер через прохід в ноги. Тому ми готували роботу колінами і робили на цьому акцент. Під час бою я тричі спробував вдарити коліном. Два удари вийшли змазаними, а третій влучним. Адам дещо нижчий за мене, тому до його підборіддя було не так важко дотягнутися.

— Під час бою був неприємний момент, Адам влучив тобі в пах...

— Так, це було випадково. При чому там був короткий удар, який важко було помітити. Проте хочу відзначити професійну роботу рефері. Він одразу це помітив, і дав мені час оговтатися.

Про Полтаву і полтавців

— Максиме, відео з твоїм боєм проти Бакаєва дуже швидко розлетілося інтернетом. Ти приїхав до Полтави зі щитом. У твоєму житті щось змінилося?

— Я хотів би користуючись нагодою я хочу подякувати полтавцям. Мене підтримували дуже багато людей. Мені писали слова підтримки практично кожного дня. Особливо для мене це було важливим вже у Москві, коли я опинився в чужому місті і з чужими людьми. І під час бою мені це дуже допомогло. Після першого раунду я вже був втомленим і постійно прокручував у голові ці моменти. Я розумів, що не можу здатися, адже на мене дивиться вся Полтава — моє рідне місті і духовна столиця України. Я не міг підвести тих хто в мене вірить. Плюс Ігор Онопрієнко теж мені постійно говорив «ти не втомився», «ти можеш».

— Але під час твого бою стався технічний збій апаратури і поєдинок не транслювався.

— Так, і дуже добре, що я цього не знав (сміється).

— Розкажи звідки взявся трек про Полтаву під який ти виходив на ринг.

— Це пісня, написана моїм другом. Я вже не вперше під неї виходжу і виходитиму й далі. Бійці обирають треки, які їх заряджають.

— Ти себе відчуваєш знаменитістю?

— Я б не сказав, що прямо знаменитістю Моє коло спілкування яким було таким і залишилося. Але кожного дня зустрічаю людей, які тиснуть мені руку, говорять, що переживали за мене, радіють, що я на такому рівні представляю Полтаву. За мною слідкують однокласники молодшого брата. Це дуже приємно бути для когось прикладом.

Про плани на майбутнє

— Ти досягнув своєї чергової цілі, переміг на М-1. Що далі?

— Ти знаєш, я коли проходив через все те, про що ми говорили, думав, що після бою візьму тижнів зо два відпустки і навіть не думатиму про спорт. Буду просто ходити по різних закладах типу театру чи кіно, пити чай і відпочивати. Але не вийшло. Одразу приїхав і почав тренуватися. І зараз після нашої розмови знову піду на тренування. Я вирішив, що навпаки не варто збавляти обороти. Ця перемога відкрила для мене багато перспектив і їх треба зустрічати у хорошій фізичній і психологічній формі.

— Незабаром у Полтаві відбудеться черговий Кубок області з ММА, де ти вже виступатимеш у якості тренера. Розкажи трохи про своїх підопічних.

— Як багато спортсменів, я пробую себе у якості наставника. Зараз у мене дві групи дення і вечірня. Бійці віком від 16 до 21 року. Кубок області буде для всіх них першим змаганням.

— Що на твою думку важче тренуватися самому, чи тренувати інших?

— Гарне запитання (сміється). Насправді тренуватися самому важче. Деякі вправи я відпрацьовую з ними і для мене це як розминка.

— Ти кажеш, що для них це перші змагання. Виходить, у тебе теж буде своєрідний дебют?

— Так, і якщо чесно я дуже хвилююся за своїх хлопців. Я не ставив їм завдання всім позбирати перші місця, але хочу щоб вони пройшли через це випробування і продемонстрували характер.