Президент кременчуцької «Лавини»: «У наступному чемпіонаті зможемо підсилитися досвідченими хокеїстками»

Ірина Бруслиновська

У 2015-му році стартував перший в історії Чемпіонат України з хокею серед жінок. У країні, де і чоловічий хокей, поки що перебуває в тіні інших видів спорту, хокей жіночий став справжньою екзотикою. Тим не менше національна першість, яка налічує п’ять команд проводиться вже вдруге, а жіночий комітет Федерації хокею України активно пропагує свою діяльність у соціальних мережах. Є у цьому чемпіонаті і представник Полтавщини — команда «Лавина». Тільки от біда — кременчужанки наразі безнадійні аутсайдери. За п’ятнадцять ігор попереднього чемпіонату і дванадцять чинного «Лавина» не виграла жодного матчу. Зараз команда з Полтавщини після дванадцяти матчів перебуває на останньому місці турнірної таблиці. У цьому чемпіонаті кременчужанки забили лише чотири шайби і пропустили 134 (!). Ми поспілкувалися з президентом, і за сумісництвом, хокеїсткою «Лавини» Іриною Бруслиновською, щоб зрозуміти чому такі погані результати і яке майбутнє чекає жіночий хокей на Полтавщині.

— Ірино, давайте почнемо з самого початку. Жіночий хокей для України і Полтавщини поки що велика екзотика. Кому і як спала на думку ідея створити у Кременчуці жіночу хокейну команду?

— За рік до того як у Кременчуці з’явилася команда, на нашій льодовій арені «Айсберг» відбувся товариський матч між київською «Україночкою» та «Дніпровськими Білками». Такі матчі спеціально проводилися для популяризації жіночого хокею. Так от у Кременчуці ця подія викликала жвавий інтерес, особливо у чоловічої половини населення. Тут же почали звучати фрази, мовляв, а чому б нам у Кременчуці не створити свою команду і не конкурувати з тими дівчатами, яких ми бачили. Ну але до цього спочатку поставилися скептично.

— Тобто це був такий напівжарт?

— Так, спочатку це був просто жарт. Але пізніше мені зателефонувала віце-президент жіночого комітету ФХУ Юлія Артем’єва і запропонувала спробувати себе в ролі так би мовити організацією. Закінчилося все тим, що мені самій довелося вийти на лід і спробувати себе у хокеї?

— Як вам вдалося залучити людей до такої незвичної справи? Ви збирали людей по школах?

— Приходили і до школярів, і до студентів, але зазвичай реакція була негативною. Люди вважали, що це не жіночий вид спорту. Всі ті дівчата, які прийшли до нас вже були спортсменками. Хтось займався кінним спортом, хтось плаванням, хтось боксом. Вони дізналися про команду через знайомих, або ж через соціальні мережі. Дівчата-спортсменки вирішили спробувати для себе щось нове і залишилися в команді. Очевидно, хокей припав їм до душі.

— У рідкісних інтерв’ю і коментарях, ви завжди говорите про «Лавину» з позитивним настроєм, але якщо зазирнути до турнірною таблиці, виникають зовсім інші думки. Чому все так погано?

— Все дуже просто. Команда тримається на голому ентузіазмі і на відміну від інших команд не може зараз запрошувати у свої ряди досвідчених гравців. Приміром, у Харкові грають досвідчені дівчата, які давно тренувалися. У нас же такої спільноти не було, ми все починали з нуля. Тому зараз у нас грають в основному школярки і студентки.

— Ваші тренери — чинні хокеїсти ХК «Кременчук». Як Вам вдалося їх вмовити?

— Спочатку хокеїсти приходили подивитися на нас просто задля розваги. Пізніше вони почали нам допомагати у тренувальному процесі, навіть форму свою привезли. Наш головний тренер Денис Ісаєнко спочатку навідріз відмовлявся від цієї ролі. Він казав, що жіночий колектив недисциплінований і він не готовий. Через деякий час він подумав, і вирішив ризикнути.

— Зараз він вами задоволений?

— Ну нашим рівнем звісно не дуже. Прогрес у нас невеликий, людей мало. Тренер опікується нами просто як дітьми і багато нервує (сміється).

— У складі «Лавини» грає багато дівчат-підлітків, які напевно все що відбувається навколо сприймають доволі емоційно. Як вам вдається їх мотивувати займатися хокеєм надалі, якщо зараз у команди різниця забити-пропущених голів −130?

— Наш тренер завжди нам говорить не дивитися на табло і грати у своє задоволення. Він дає нам певні установки і слідкує за їх виконанням, а не за результатом. Все залежить від нього. Чесно кажучи, дівчатам я і сама дивуюся. Ми програємо у п’ятнадцять шайб, а вони посміхаються, виходять на лід і б’ються далі. Зараз ми всі на одному рівні і немає ігрових лідерів, які б вели команду вперед і показували «як треба». Ну але зараз нам дуже допомагає президент ХК «Кременчук» Сергій Мазур і я сподіваюся, що на наступний чемпіонат ми зможемо підсилитися досвідченими хокеїстками і нам буде легше.

— Я так розумію, наразі для вашої команди кожна гра як товариська?

— Певною мірою так і є.

— Ірино, Ви взялися за роль президента жіночої хокейної команди, до того ж не найсильнішої. Це справа вкрай невдячна. Скажіть, навіщо Вам це потрібно?

— Хокей вже став невід’ємною частиною мого життя. Я займаюся хокеєм, мої діти займаються хокеєм... Мені це подобається, затягує.

— Тобто якщо вашу мотивацію окреслити однгим словм, то це буде слово «задоволення»?

— Напевно що так.

— У скільки обходиться утримання команди протягом чемпіонату?

— Кожного туру ми витрачаємо 30 тисяч грн. Це проїзд проживання, харчування і т. д. З амуніцією допомагають спонсори. Щось дівчата купували самі.

— Які аргументи у вас є для потенційних спонсорів, щоб вони інвестували в «Лавину» при таких результатах?

— Знову ж таки, жіночий хокей зараз дійсно екзотика. «лавина» дійсно не демонструє результатів. Проте ж так буде не завжди. Кожен хто нам допомагає — стає у витоків результативного розвитку і клубу і хокею в цілому.

— Ірино, у нас на Полтавщині є чудова, прекрасна обласна федерація хокею, яку по черзі очолюють обласні чиновники. Спочатку нею керував голова ОДА Валерій Головко, а віднедавна — його перший заступник Андрій Пісоцький. Скажіть, за той час що Ви в хокеї Ви хоч раз відчули присутність обласної федерації?

— Абсолютно не відчула і не відчуваю. З цими людьми я не знайома, і жодного разу їх не бачила, навіть на якихось урочистих заходах.

— У жіночого хокею в Україні є перспективи?

— Я вважаю, що однозначно є. У всіх командах є гідні гравці, які можуть представляти Україну на міжнародних стартах. Нас курує сильний лідер — вищезгадана Юлія Артем’єва. Думаю, що майбутнє буде світлим.