Перекладачка «Ворскли» на Лізі Європи: «Нам сказали, перед грою в жодному разі не траплятися на очі Сачку»

Тетяна Федосєєва

Рік, що минає подарував полтавським вболівальникам матчі «Ворскли» у груповому раунді Ліги Європи, що і для команди, і для клубу, і для вболівальників стало новим і майже екзотичним досвідом. Попри те, що є багато вболівальників, які пам’ятають "Ганновер","Стандарт" та «Копенгаген» у Лізі Європи 2011/2012, цього разу все було інакше. На стадіоні поставили турнікети, оновили ложу преси, а всередині чаші стадіону зробили нове освітлення, яке покращує телекартинку. Проте це лише та сторона футболу, яку бачать вболівальники. Ліга Європи у Полтаві — це не лише турнікети, нове освітлення, гімн Ліги Європи тощо. Турнір став новим викликом для багатьох служб клубу, технічних працівників, а також полтавських журналістів, стюардів і... перекладачів. Саме про останніх сьогодні мова. Ми поспілкувалися з полтавською перекладачкою Тетяною Федосєєвою, яка працювала на прес-конференціях матчу «Ворскла» — «Арсенал», допомагала делегатам УЄФА інспектувати наш стадіон. Разом з Тетяною ми зазирнули за лаштунки Ліги Європи, а також дізналися, чому перекладати на прес-конференції слова Василя Сачка на англійську легше, ніж Унаї Емері на російську чи українську.

«Попрацювати з «Ворсклою» допомогла сила Фейсбуку»

— Таню, на світі дуже багато людей, які люблять футбол, люблять іноземні мови, і у своїх мріях бачать себе поруч з іменитими тренерами на прес-конференціях, перекладаючи гострі висловлювання. З боку може здатися, що це якась казка. А як насправді відбирають перекладачів на Єврокубкові матчі? Ти мала якийсь стосунок до футболу?

— Якщо говорити про роботу, то я викладаю англійську в одній з полтавських шкіл, і на професійній ниві з футболом не стикалася. Втім, з цією грою у мене давні стосунки ще з дитинства (сміється). Я вболівала за «Ворсклу», навіть ходила з друзями на 22-й сектор. Мені завжди подобалася атмосфера єднання з командою, навіть в моменти, коли ми вигукували нецензурні кричалки (сміється).

— То як ти потрапила до «Ворскли»?

— Мені допомогла сила фейсбуку (сміється). Один мій друг побачив пост від прес-аташе «Ворскли» Андрія Іванова, де той повідомляв, що, мовляв для роботи на матчах ЛЄ потрібні люди, які володіють англійською. Там ще було цікаве формулювання «рівень — не нижче іванОвського». Так от друг скинув цей пост мені, я зацікавилася і вирішила спробувати. Два тижні збиралася на співбесіду, думала, що там цілий натовп охочих, і врешті-решт пішла.

— Співбесіду проводив Іванов?

— Так. Він взагалі дуже мені допоміг в роботі. Дякую йому за довіру і підтримку.

— Як виглядала співбесіда?

— В принципі, все було стандартно. Він розпитав про мене, де я вчилася, де працювала і т. д. Єдине, що було незвичним, ми розіграли ситуацію, де я — перекладач на післяматчевій прес-конференції.

— Так ти цим і займалася, що тут незвичного?

— Це ж було ще до жеребкування. Ми не знали, хто буде суперником «Ворскли». Андрій розповідав, що потрібен перекладач для роботи з делегатами УЄФА та іноземними гостями під час матчів. Ситуацію з прес-конференцією ми моделювали «про всяк випадок». Сам Андрій говорив, що це навряд чи знадобиться.

Тетяна Федосєєва та Андрій Іванов

— А потім жереб підкинув нам лондонський «Арсенал»...

— Так, і тут вже потрібен був перекладач саме з англійської, і чесно кажучи, я сама попросилася там працювати. Для мене це був крутий досвід, і я не могла втратити таку можливість.

— До прес-конференції і загалом матчу з «Арсеналом» ми ще дійдемо. Що входило у твої повсякденні обов’язки?

— Я була перекладачем у делегатів та інспекторів. Особливо запам’яталося, як до Полтави прибув інспектор з Лондона на ім’я Девід, який інспектував освітлення. Тоді вирішувалося, чи здатен взагалі стадіон «Ворскла» ім. О. Бутовського приймати єврокубкові поєдинки. Так от там були труднощі, бо доводилося перекладати багато технічних термінів. Але вдалося все пояснити простими словами, цей Девід навіть допомагав мені. Коли він поїхав, думала, що наперекладала дурні (сміється). Але потім він прислав мені листа з подякою за гарний переклад. Це було приємно.

— Я пам’ятаю, що ти навіть видавала акредитації журналістам.

— То я просто допомагала Артему Лобанову (керівник прес-служби ФК «Ворскла», — прим. авт.). Я була hospitality coordinator, координатором так званої «зони гостинності» для делегатів, партнерів, спонсорів і т. д.

— Якісь курйозні випадки у роботі з гостями траплялися?

— Важко сказати. Єдине, що веселило — це англійська деяких делегатів. У нас був делегат з Болгарії на ім’я Алексі, який вимовляв слово «third» (пер. «третій») не «сьорд», а «сірд». Це було кумедно.

— На матчах у Полтаві працювали перекладачі з португальської та азербайджанської. Ти з ними спілкувалася?

— Ми познайомилися буквально перед матчем, роботу особливо не обговорювали.

— Тренер «Спортінга» Жозе Пезейру у Полтаві видав фразу «мы пропустили всего один гол», яка у контексті матчу виглядала вкрай дивно. Це могла бути неточність перекладу?

— Цілком можливо. По-перше, коли ти там сидиш, ти дуже хвилюєшся, і можеш через хвилювання сказати щось не так. А по-друге, самі тренери іноді не найкращі оратори. Іноді вони закінчують промову обірваною фразою, і перекладачеві доводиться викручуватися, і додавати якісь свої слова, щоб журналісти зрозуміли, що тренер власне хотів сказати.

«Ми вже їхали до Києва, а нам сказали що НСК «Олімпійський» не прийме матч»

— Ось ми плавно підійшли до матчу «Ворскла» — «Арсенал», якому, на жаль, передував раптовий «переїзд» до Києва. Я боюся уявити, в якому авралі тобі довелося працювати, але давай спробуємо це відтворити.

— У вівторок ввечері мені Андрій Іванов у вайбері написав, що матчу можливо не буде. Для мене це був шок. Я не пам’ятаю, коли мене щось так розчаровувало. Уяви, я готувалася, вже мріяла бути перекладачем «Арсенала» і тут такий обрив... А вже потім виявилося, що гру перенесли до Києва. І до останнього було нічого не ясно. Знаю, що клуб до останнього вів переговори про те, щоб матч таки відбувся у Полтаві.

— Ти брала участь у цих переговорах як перекладач?

— Ні, я в середу прийшла на стадіон на передматчеву прес-конференцію Василя Сачка. Перекладач там не знадобився, але про всяк випадок, мене попросили прийти. І тут мені говорять: «ми їдемо в Київ». Ну я прибігла додому, взяла речі першої необхідності і поїхала. По дорозі до Києва нам сказали, що НСК «Олімпійський» не хоче приймати цей матч. У них там була якась накладка. Іванов пише, що команда теж ще не вирішила, що робити: чи їхати до Києва чи ні. Коротше, нас везли фактично навмання. Добре, що делегат УЄФА, який знаходився в Києві дотиснув керівників «Олімпійського» і ті погодилися провести гру.

«Перекладати прес-конференції Сачка легше ніж Емері»

— Таню, Василь Сачко теж, м’яко кажучи, не надто переконливий оратор, який на прес-конференціях переважно говорить одне і те ж, не залежно від запитань. Чи важко перекладати його слова журналістам?

— Навпаки, легше ніж того ж Емері (сміється). Коли говорив Унаї, то він говорив довго без зупинки, я хвилювалася, намагалася встигнути все записати. Руки від хвилювання трусяться. Коли свій післяматчевий коментар давав Сачко, він сказав кілька речень і зупинився. Я була здивована: невже це все, невже вже можна перекладати (сміється).

— Не заважало те, що Василь Вікторович говорить однаковими завченими фразами?

— Навпаки — допомагало. Я, коли готувалася, слухала багато його прес-конференцій і дійсно всюди звучало «ребята старались», «мне не в чем их упрекнуть», «мы сделали всё, что могли» і т. д. В принципі, якщо брати конкретно вступне слово Сачка, а не відповіді на запитання, то навіть не доводилося імпровізувати. Всі його типові фрази вже були в пам’яті після підготовки. Єдина «нова» теза, яку він сказав після матчу, це те, що у Полтави забрали свято. Але варто сказати, що такі повторювані фрази-паразити є у всіх тренерів. Той же Унаї Емері практично на кожній прес-конференції повторює «нам треба розвиватися / ставати кращими».

— А як з відповідями на запитання?

— Був цікавий епізод, з фразою про граблі...

— Так, це ж моє запитання. Зараз згадаю... я говорив про те, що «Ворскла» тяжко оговтується після поразок у Лізі Європи і зазвичай це призводило де серії поразок у чемпіонаті. Попереду на полтавців чекав важливий матч проти «Олександрії» і я запитав, чи не наступить «Ворскла» на ті ж граблі.

— Точно. Сачко ще відповів: «Давайте не будем о граблях». А я ж розумію, що якщо я зараз почну іноземцям перекладати про «граблі», вони нічого не зрозуміють. Це ж наша ідіома. Я вже дослівно не пам’ятаю, що сказала, але викрутилась, пояснивши що йдеться про тенденцію з поразками.

— Іноді на прес-конференціях буває так, що тренер говорить довго, а перекладач потім обмежується двома-трьома короткими реченнями. Від чого такий ефект?

— Тренери часто повторюють одну і ту ж думку, пережовують її, переливають з пустого в порожнє. Перекладач намагається зробити її більш зрозумілою для журналістів, відкидаючи зайве, слова-паразити і т. д. Тому виникає такий ефект. Унаї Емері теж цим грішить, але на відміну від, наприклад, Юргена Клоппа, говорить повільно і розбірливо.

— Ви спілкувалися з футболістами і тренерами «Ворскли» в процесі роботи? Чи правда, що Сачко вперто не хоче вчити англійську?

— Не знаю. Нам взагалі сказали до матчу не потрапляти йому на очі. Нам казали, що якщо він побачить вас перед матчем, то потім скаже, що команда програла через нас (сміється).

— Так, він забобонний. Добре, облишимо Василя Вікторовича у спокої. Давай проведемо невеличкий бліц.

— Давай спробуємо.

— «Реал» чи «Барселона»?

— Хмм.. «Реал».

— «Динамо» чи «Шахтар»?

— «Ворскла» :)

— Жозе Моурінью чи Пеп Гвардіола?

— Гвардіола.

— В кого краща англійська: у німця Клоппа чи іспанця Емері?

— Говорить англійською краще Клопп, а перекладати легше Емері (сміється).