«Карлівка»: нічия на фоні втоми
ПФК «Олександрія» — ФК «Карлівка»
Матчем в Олександрії карлівчани завершували черговий етап підготовки до нового сезону. Спаринг із однойменним першоліговим клубом був п’ятим для наших земляків за останні дванадцять днів. Тож у деяких гравців у звітному поєдинку відчувалася втома.
ПФК «Олександрія» — ФК «Карлівка» — 1:1 (0:0)
Голи: Грицук 73 — Масюк 59.
Дві третини матчу (перша й остання) ігрова й територіальна перевага була на боці господарів. Зі стартових хвилин підопічні Володимира Шарана задали грі доволі високий темп. До перерви особливою активністю на лівому фланзі атаки відзначалися Антон Кіча й Євген Пічкур, від яких і йшла основна загроза на ворота гостей, але надійно на останньому рубежі діяв досвідчений Роман Чумак (чого лише варті сейви у виконанні голкіпера на 14-й і 39-й хвилинах!), а також оборона полтавців, очолювана Олександром Полуницьким. Гравці ФК «Карлівка» не збилися в глухий захист, а небезпечно контратакували, створивши біля воріт суперників кілька гольових моментів. Вирівнявши гру і призвичаївшись до диво-газону стадіону культурно-спортивного комплексу «Ніка», наприкінці першого й на початку другого таймів наші земляки нічим не поступалися олександрійцям.
У перші п’ятнадцять хвилин матчу господарі комбінували, шукаючи підступи до володінь карлівчан. На 14-й хвилині воротар полтавців зреагував на потужній удар Антона Кічі з середньої відстані, а на 24-й — відвів загрозу після виходу віч-на-віч когось із футболістів ПФК «Олександрія». Натомість, пильність голкіпера суперників одразу ж після цього перевірив Єгор Коваленко. На 29-й хвилині в епіцентрі подій опинився Ігор Фоміч, який із лівого флангу ввірвався у карний майданчик господарів, обіграв воротаря, але в останню мить був збитий ним недозволеним прийомом. На жаль, уже вкотре свисток місцевого арбітра промовчав. Цього разу «побоялася» призначати пенальті у ворота господарів Наталія Алексахіна (чому ж це не робити хоча б у товариських поєдинках?). Через дві хвилини полтавці провели зразково-показову комбінацію і мали б відкривати рахунок. Єгор Коваленко з правого флангу виконав діагональну передачу на кут воротарського майданчика, куди вже вривався Олександр Пономаренко, який в один дотик пробив по воротах суперника — м’яч затріпотів у сітці, але... із зовнішньої сторони воріт. На 39-й хвилині свою майстерність знову продемонстрував Роман Чумак, якимось дивом зреагувавши на потужній удар, та перевівши м’яч із лівого нижнього кута воріт на кутовий. Під завісу першого тайму (на 42-й і 45-й хвилинах) нагадали про себе підступними ударами по воротах суперників Олександр Полуницький (зі штрафного) та Ігор Фоміч.
На 59-й хвилині трапилося те, чого явно не очікували ні Володимир Шаран, ні його підопічні — полтавці повели в рахунку. На підступах до штрафного майданчика було призначено стандарт, Максим Лубенець віддав передачу на Ігоря Фоміча, який скинув м’яч Роману Масюку, а півзахисник гостей в один дотик із-під гравців оборони пробив у лівий від воротаря самісінький кут воріт. Руслан Зарубін був безсилий допомогти своїй команді. Після пропущеного м’яча господарі кинулися відігруватися, притиснувши друголігівців до своїх воріт. Футболісти з Кіровоградщини, виграючи підбори й єдиноборства, а також, маючи відчутну перевагу в середній лінії, намагалися якомога швидше (для початку) встановити рівновагу. Як білка в колесі крутився Роман Чумак. Протягом чотирьох хвилин (із 61-ї до 64-ї) він тричі зривав оплески місцевих уболівальників. Спочатку відвів загрозу, кинувшись у ноги нападника, який опинився один проти воріт, через хвилину впорався з потужним ударом із середньої відстані, а згодом перехитрив іще одного форварда, який намагався метрів із тринадцяти поцілити у правий нижній кут воріт. І все ж, на 73-й хвилині голкіпер карлівчан був безсилий проти удару з близької відстані від Василя Грицука, якого гості чомусь залишили проти воріт — м’яч, ковзнувши по траві, влетів у правий нижній кут. Окрім контратаки на 76-й хвилині (але ніхто з трьох гравців, які перебували в штрафному майданчику, не відгукнувся на простріл із правого флангу) та удару Максима Лубенця зі штрафного на 85-й хвилині, до фінального свистка гості нічим не запам’яталися. Господарі ж постійно атакували. Здавалося, що ось-ось і вони схилять шальки терезів на свою користь. Найреальнішу нагоду для взяття воріт вони не використали на 86-й хвилині — м’яч після удару метрів із чотирнадцяти просвистів над поперечиною. Тож, у напруженій боротьбі молодші за класом і досвідом карлівчани вистояли й можуть бути задоволеними результатом.