Богдан Шуст: «Коли у «Ворсклі» з’явилися легіонери, я зрозумів, що ситуація добром не скінчиться»

Богдан Шуст

Воротар Богдан Шуст, який у минулому сезоні, захищав ворота полтавської «Ворскли» дав розгорнуте інтерв’ю всеукраїнському порталу «Футбол24». А цьому інтерв’ю він розповів про останні дні в команді, і про переломні моменти, коли команда, яка вигравала «бронзу» і брала участь у Лізі Європи перетворювалася на аутсайдера чемпіонату України:

— Що відбувалося в останні місяці вашого перебування у Ворсклі?

— У Ворсклі напруга почала наростати ще з початку зборів. На мою думку, керівництво не довіряло ані футболістам, ані тренерському штабу на чолі з Сачком. Та й взагалі не зовсім правильно в підсумку вчинили з тренером, який виграв для Полтави бронзу чемпіонату України. Сам вектор розвитку клубу був хибним, ми це розуміли від самого початку.

— Ви маєте на увазі те, що Ворскла зробила акцент на легіонерів?

— Так. Я не хочу їх оцінювати, але результати все показують за мене! Не можна було ламати той кістяк, який у нас був. Чижов, Шарпар, Кобахідзе — без них усіх важко уявити Ворсклу. У нас був справжній колектив, де ми бились один за одного. Так, керівництво хотіло, як краще: вони мали намір підпускати перспективну молодь та запрошувати якісних футболістів. Слово «якісних» я б виділив жирним шрифтом у цій фразі. А в підсумку було зруйновано фундамент команди, для тренера були створені всі умови, щоб він не міг працювати.

Для мене все це було дивним, адже ми завдяки своїй єдності змогли виграти бронзу УПЛ. Я думаю, що це єдиний випадок у світі, коли команда однодумців просто завдяки своїй дружності змогла досягти таких висот. У команді ми отримували лише преміальні за вдалі ігри, зарплатня нам не виплачувалась дуже довго.

Ми хотіли виграти третю сходинку, аби потім клуб отримав бонус від УЄФА, яким би з нами й розрахувались. Тренерський штаб та футболісти все для цього робили. Ми були єдиними, навіть не можу сказати, що в нас легіонери були. Я не вважаю Кобахідзе, Гіоргадзе чи Даллку легіонерами — настільки рідними стали, що були, як свої.

— Ворскла з вами досі не розрахувалась?

— Вони винні тим футболістам, які пішли з команди. Наскільки я знаю, із хлопцями, які залишилися в команді, сьогодні повністю розраховуються завдячуючи легіонерам. Зараз все виплачується стабільно та навіть затримок немає, знову ж таки, з того, що я чув.

— Складалося враження, що керівництву просто не потрібна ваша гра?

— Знаєте, у «бронзовому» сезоні було легше, адже в нас існувала ціль. Ми хотіли щось дати клубу зі свого боку, бо розуміли, що й клуб нам багато дає. Ми представляли честь та гідність кожного вболівальника з Полтавщини, та й самі мали якісь амбіції. Перед нами й тоді були борги, але ми об’єднались заради результату, бо бачили вихід із ситуації. Ми йшли до того світла в кінці чорного тунелю, повірте — ця ідея була у наших серцях.

Зі свого боку Сачко, Балан, Момот та інші робили все можливе, аби нас підтримати. Вони робили все, що могли, аби підтримувати нас у моральному плані, бо все одно на підсвідомому рівні чекаєш зарплатню. Приємно було перемагати — хоча б від цього отримував гарний настрій. Якби ще й грали погано, то морально довелося б дуже складно.

Я зрозумів, що ситуація добром не закінчиться, коли з’явилися дуже багато легіонерів. Всі почали ходити купками, комунікація стала набагато гіршою. Також з’явився новий тренерський штаб, для якого моментально були створені всі умови, зокрема й фінансові. Мені цікаво, чому цього всього не робилося для Сачка?!

Іноземці, які прийшли, все отримували стабільно, хоча про результат їхньої роботи ми вже говорили. Чому перед старожилами команди борги не закриваються, а хлопцям, які тільки прийшли, все віддається день в день?! Я нічого не маю проти легіонерів, але в них нема і не може бути такої відданості та патріотизму, які були у нас. Так, якщо ми говоримо про Даллку чи Кобахідзе — немає питань! Ці хлопці вже пропахлись цим від українців, бо грають тут дуже довго. А новачки ж навіть спілкувалися лише між собою, як вони могли пройнятися якоюсь ідеєю?!

Зараз Богдан Шуст захищає ворота першолігового «Інгульця» з Петрового.