Андрій Пятов: «Будемо рухатися вперед!»

Андрій Пятов

— До збірної завжди приїжджаю у гарному настрої. Як би життя не складалося − це національна команда, тож всі погані думки відкидаю. До збірної їду лише з позитивом — бере слово Андрій.

— На ваш погляд, у чому цінність нетривалого збору команди Фоменка?

— Це перш за все, це корисно для тренерського штабу, тому що наставники два місяці не бачили збірників, їм необхідно подивитись, в якому стані перебувають гравці. Комусь слід дати більше ігрового часу, комусь менше, бо той був активно задіяний у відбірних матчах. Така можливість для тренерів — дуже важлива.

— Минулого року у товариському матчі проти Ізраїлю ви участі не брали, однак за грою, певно, спостерігали?

— Так, я тоді не їздив зі збірною, але дивився той матч по телебаченню. Пам’ятаю, що був сильний вітер і було холодно. Кожна команда з часом змінюється: приходять нові гравці, нові тренери. Суперник — хороший, думаю, наші тренери більше розкажуть нам про нього під час збору.

— Експерти називають Ізраїль технічною командою, ви із цим згідні?

— Побачимо чи так це на полі. Саме гра покаже, хто більш технічний, хто швидший і хто краще підготовлений. Я не любитель говорити до зустрічі, краще аналізувати після фінального свистка. Все, що я знаю — це те, що команда хороша. Вже ближче до матчу дізнаємося більш детально про сильні та слабкі сторони наших суперників.

— В контексті цієї контрольної зустрічі дивимося на вересневі ігри з нашими суперниками по групі − Сан-Марино та Англією. Так уже складається у цьому відбірному циклі, що кожен наступний матч для нас − на вагу турнірного життя чи смерті...

— Ми повинні рухатися по сходинках. Після осінніх матчів нас багато хто поховав, говорили, що шансів мало, а тепер ми зуміли перевернути все в інший бік. Зараз все залежить лише від нас. Тому будемо рухатися вперед. Перша гра у вересні — проти Сан-Марино, і ми будемо серйозно готуватися. Нам потрібно обіграти суперника і завойовувати три очки, а вже потім будемо думати про Англію.

— Тобто відчуття, що команда Сан-Марино об’єктивно слабка й прохідна, немає?

— Давайте не будемо недооцінювати суперника, адже ми знаємо, які сюрпризи іноді підносять команди. Нам з усією відповідальністю необхідно підготуватися до цієї гри, а потім вже будемо думати про матч з британцями.

— Переможна смуга, яка у нас складається − Польща, Молдова і Чорногорія — додає снаги і підсилює віру в те, що непросте завдання нам під силу і його можна виконати, чи не так?

— Ми самі підняли таку планку для глядачів, тепер всі від нас чекають тільки позитивного результату. Ми самі розуміємо, яка відповідальність лежить на нас, і, повірте, будемо викладатися в кожному матчі по максимуму.

— Те, що більшість ігор восени українці проведуть удома мало б сприяти вирішенню завдання...

— Звичайно, ми граємо вдома три гри із чотирьох, й уболівальники − це не просто наш «12-й гравець», це — наша головна зброя і найважливіша допомога. Я вірю, що люди повірили в нас, і тепер, сподіваюсь, стадіони будуть заповнені вщерть. Трибуни «поженуть» нас вперед і ми будемо разом виконувати те завдання, яке стоїть перед командою.

— Відомо, що ви не вважаєте себе «першим номером», але для всієї країни було дивно, що воротар, який цього року виходив у стартових матчах за збірну, залишився у запасі під час такої ключової гри свого клубу, як «Шахтар» — «Динамо». Вас особисто цей факт не засмутив?

— Ні. Це тренер вирішує. Якщо я в чомусь недопрацював, буду в собі розбиратися: це додає впевненості на тренуваннях. Я розумію, що потрібно працювати і нікому місце у складі не гарантоване. Головне − демонструвати це на тренуваннях. А тренер вже буде вирішувати, бо саме він відповідає за результат і ніколи не поставить у склад футболіста, аби нашкодити собі. Стоїть завдання досягти результату: тренер вирішив поставити гравця і результат прийшов. Обговорювати рішення «головного» не в моїй компетенції.

— Ви залишаєтеся просто таки втіленням спокою...

— Все в порядку, у нас здорова конкуренція і гарні стосунки з Антоном Каніболоцьким. Навпаки, ми один одного підтримуємо: хто б не виходив у складі і проти якого суперником, ми граємо за одне ім’я, за «Шахтар». І я також хвилювався за нього, як і він за мене переживає, коли я у грі. Для мене головне − це командний успіх. А до матчу ми були обидва готові, однак вирішує тренер: не можуть же вийти на гру два воротарі в одній команді (усміхається). Я від щирого серця хвилювався за Антона, і, вважаю, зіграв впевнено. Найголовніше, ми перемогли.

— Як оцінюєте свої кондиції?

— Почуваюся добре.

— Це − найголовніше. В цьому ж контексті, перемога дуже важлива для «Шахтаря», оскільки конкуренція в чемпіонаті висока: крім «Динамо», є ще «Металіст» і «Дніпро»...

— Чемпіонат щойно розпочався і все ще попереду. Зараз радіти не потрібно. Ми виграли, але попереду у нас наступні важкі матчі, тому розслаблятися немає підстав. Необхідно готуватися і викладатися на всі 100, а то й на 120 відсотків.

— Повертаючись до теми національної команди, у період вирішальних матчів у групі буде дуже насичений календар: крім чемпіонату й матчів за збірну, наберуть ходу єврокубки. Чи матиме перевагу Україна, оскільки раніше за англійців розпочала чемпіонат?

— Повторюся, все покаже гра. Наперед казати про те, що матиме вирішальне значення складно. В обоймі у тренерів буде 25 гравців і вони дивитимуться, хто на даний момент втомлений, хто травмований, а хто найкраще готовий. Відповідно до цього і до показників на тренуваннях вноситимуться корективи. Справді, розпочинається основна стадія єврокубків, а футболісти − не роботи. Хтось втомиться і не зможе допомогти — тренер це побачить і поставить того, хто буде найбільш свіжим. У будь-якому разі, рішення буде залежати від тренерів.

— Для вирішення такого непростого завдання, як вихід на чемпіонат світу, дуже важливою є психологічна впевненість. На твій погляд, на якому рівні ця впевненість у даний момент у збірній України?

— Гадаю, що після попередніх позитивних результатів, вона має бути на високому рівні. Головне, щоби не було самовпевненості. Треба зберегти холодну голову й гаряче серце.