Три пенальті за порожніх трибун: як СК «Полтава» вперше з початку війни зіграв вдома (відео)

Фото: Олег Дубина

Дев’ятого вересня у Полтаві вперше з 24 лютого відбувся офіційний професійний футбольний матч. СК «Полтава», зумівши нарешті отримати дозвіл у рідних стінах, приймав запорізький «Металург».

Доля цих клубів і схожа, і різна водночас. «Металург» (Запоріжжя) це вже визнаний в Україні бренд, і хоч зараз клуб переживає один з найгірших періодів в історії, вболівальники все ще чекають повернення на минулі вершини. СК «Полтава» — молодий проект, який поки що рухається лише вгору, тож найкращий період «Полтави» — прямо зараз.

Схожі команди тим, як з’явилися у Першій лізі. Ще минулого сезону «Металург» і «Полтава» зустрічалися в рамках Другої ліги. Втім з того часу багато змінилося. На Україну напала росія, почалася війна, і український футбол втратив багато боєздатних клубів. Так, щоб зберегти Першу лігу, до неї покликали колективи з нижчого дивізіону, які мали ресурси для стабільного виступу. І «Полтава», і «Металург» — саме такі клуби.

Полтава чекала на футбол давно, і сезон мав розпочатися тут з дербі між СК «Полтава» та «Гірником-Спорт» з Горішніх Плавнів. Але на той момент клуби Полтавщини ще не отримали дозвіл на проведення матчів на своїх аренах, тож старт відклався. Так команда Володимира Сисенка змушена була дебютувати на виїзді, де програла «Оболоні», і лише у третьому турі приймала матч.

Для «Металурга» ж це був вже третій матч, і команда Володимира Микитіна вже встигла втратити очки саме на команді з Полтавщини. Гості із Запоріжжя зіграли в бойову нічию з «Кременем». Потім була перемога над «ЛНЗ», тож запоріжці приїхали до Полтави в гарному настрої.

Футбол під час війни проходить у майже підпільному режимі. Особливо, це помітно на нижчих дивізіонах. Полтава маленьке місто, але перед грою зовсім ніщо не вказувало на те, що у ньому відбудеться футбол. Немає яскравих афіш, закликів на стадіон, та реклами. Немає шумних акцій та розіграшів призів... Про дату час та місце матчу знає лише обмежене коло осіб, які якимось чином до нього причетні. Такий собі закритий клуб.

Так — під тишу порожніх трибун та віддалені звуки потужних машин, суддя зустрічі дав стартовий свисток. Після матчу головний тренер «Полтави» Володимир Сисенко скаже, що це єдина вдала дія арбітра в цьому матчі.

СК «Полтава» — «Металург» — 1:2

СК «Полтава»: Вічний, Копитов, Томенко, Таранушич, Бужин (Гайван, 67), Даниленко, Коваленко (Горжуй, 88), Бичков, Щербак, Костенко, Стрельцов (Пастухов, 78).

Головний тренер: Володимир Сисенко.

«Металург»: Байда, Воробей (Сокол, 58), Векляк, Басов, Дворовенко, Піддубний (Палюх, 89), Сад, Шалфеєв, Борисенко (Польовий, 66), Білоцерківець (Могильний, 66), Сидоров.

Головний тренер: Володимир Микитін.

Голи: Таранушич (83) — (Сад, 68 пен., 81, пен.).

На 23-й хвилині Олексій Сидоров не реалізував пенальті (два дотики)

Про моменти та голи ми вже писали тут. Можна сміливо сказати, що ключовими подіями в матчі стали пенальті. Всього їх у ворота полтавців було три. Перший — металурги «запороли», а два інших стали вирішальними голами. На пенальті й зупинимось.

Перший пенальті — 22 хвилина. Олексій Сидоров проривається до штрафного майданчика з правого боку вздовж лицьової лінії та вступає у боротьбу з Олександром Томенком. Томенко намагається вибити м’яч з-під ніг Сидорова — той намагається поставити корпус і падає.

Цей пенальті оцінювали по-різному, залежно від клубних вподобань. Але зрештою, його гості не забили. Олексій Сидоров підковзнувся на газоні й зробив два дотики до м’яча. Арбітр призначив вільний удар для «Полтави».

Другий пенальті — 68 хвилина. Богдан Могильний вривається до штрафного майданчика. Ян Вічний виходить з воріт і кидається супернику в ноги. Той встигає прокинути м’яч, а потім, падає від дотику, перестрибуючи Вічного. Гравець «Металурга» був першим на м’ячі й прокидав на порожні ворота, тож в арбітра були всі підстави вказати на «точку». Можливо, Могильний «домальовував» красу свого падіння, але для того, щоб це оцінити потрібен VAR, якого немає у Першій лізі.

Цього разу пробиває Валерій Сад і забиває — 0:1.

Третій пенальті — 81 хвилина. Під час кутового Павло Пастухов та Олексій Сидоров борються у штрафному майданчику. Видно, що Павло Пастухов кладе руки на плечі Луценку, після чого той падає. Формально арбітр має привід свиснути про пенальті й робить це. Якщо Луценко, відчувши руки суперника на плечах і вдався до акторської гри, оцінити це без детального повтору з кількох ракурсів неможливо. Тож епізод залишився на розсуд арбітра, і рефері призначив третій пенальті, який реалізував Валерій Сад — 1:2. Павло Пастухов отримав жовту картку.

Полтавці зуміли відіграти один гол, але зрештою програли, і одинадцятиметрові стали вирішальними. Звісно, у тренерів команд на ці епізоди, як і на всю гру абсолютно протилежні погляди. Володимир Микитін вважає, що пенальті були, а суддя занадто «грішив» гірчичниками, гальмуючи чоловічу боротьбу. Володимир Сисенко навпаки нарікав на грубість матчу, і натякав на сумнівність принаймні двох пенальті з трьох — першого (незабитого) і третього.

До вашої уваги відео з матчу та коментарі тренерів, щоб ви могли самі оцінити й епізоди, і те як їх оцінювали наставники команд.

Матч СК «Полтава» — «Металург», як і всі матчі в Україні проходив під своєрідним Дамокловим мечем — в будь-який момент могла пролунати повітряна тривога, гра б зупинилася, і всі футболісти, журналісти та офіційні особи були б змушені чекати відбою у сховищі. На щастя цього не сталося, тож матч не було зіпсовано, принаймні сиреною.