Дмитро Хашаба: «Я прийшов у «Ворсклу» купити автобус і залишився працювати»

Фото з офіційного сайту «Ворскли»

Управлінський штаб ФК «Ворскла» продовжує поповнюватися. Після того як клуб втратив професійний статус, у нього з’явився новий генеральний директор — Віталій Арзуманян. Потім же відбулося ще одне призначення — заступником Арзуманяна став відомий у Полтаві каратист Дмитро Хашаба. Ми поспілкувалися з Дмитром і запитали про його роботу на новому місці.

— Дмитре, Ваше призначили у «Ворсклу» багатьох здивувало, адже у місті вас пов’язують з іншим видом спорту.

— Так, і перше що я хочу сказати — я читаю всі коментарі які про мене пишуть. Ставлюся до них з гумором, хоча я бачив, що найгостріше висловлюються люди, які у місті чомусь обходять мене стороною (сміється). На жаль, я не можу на них кожному відповідати. Це неправильно, та й політика клубу не дозволить.

— Вам закидають бекграунд з іншого виду спорту і сумнівну мотивацію.

— Пишуть, що я пішов заради бронювання або ж наживатися на клубі. От оці дві речі я хотів би спростувати. Щодо бронювання — я працюю тренером в ДЮСШ, і воно в мене було і без «Ворскли». В мене не одна робота, є свій бізнес, який мене годує. Тому ні наживатися на клубі, ні тим більше ховатися там заради «броні» немає жодного сенсу.

— То як Ви опинилися у «Ворсклі»?

— Випадково. Клуб виставив на продаж автобус і я прийшов його купити. Так я познайомився з керівництвом. Поки ми торгувалися, вони з розмов зрозуміли, що я маю досвід управління дитячим спортивним клубом. Потім вони, мабуть, навели про мене довідки, і вже наступний дзвінок був запрошенням на стадіон. Там ми поспілкувалися і вдарили по руках. Між іншим, я в дитинстві грав у футболі і є вихованцем «Ворскли». Навіть знайшов себе у базі.

— Що входить у ваші обов’язки?

— Я набираю дітей та формую групи, наймаю на роботу тренерів і відповідаю за створення умов їх праці — екіпірування, форма, інвентар тощо. Карате і футбол це різні види спорту, але система роботи спортивного клубу насправді практично нічим не відрізняється. Та й у мене в клубі «Tansey» крім карате є ще футбол та чирлідинг, тож це для мене не є чимось новим. Коли я прийшов — дітей у клубі практично не було. Майже всіх переманила «Колос Академія» разом з тренерами. Ми набирали всіх кого могли. В цьому нам дуже сильно допомогла ДЮСШ «Молодь», за що я їм вдячний. Ще кількох дітей примітили «з вулиці» коли організовували перегляд у Крутому Берёзі. Словом, оперативно вдалося залучити необхідну кількість дітей, набрати групи й заявитися в НЛМ. До речі, серед тих хто перебрався до «Колоса академії» були такі хто потім хотів повернутися. Але заявити їх, на жаль, ми вже не могли.

— Ви кажете, що призначення тренерів це Ваш обов’язок. Якраз останнє призначення і викликало чимало запитань. Йдеться про Олега Баранніка, який очолив команду U-12. Під час кар’єри футболіста Олег крім футболу ще славився порушеннями режиму та шкідливими звичками, які власне й занапастили його кар’єру. При цьому він ніде не проявляв себе як дитячий тренер, а ви ставите його працювати зі ще не сформованими підлітками. Тут необхідна робота педагога…

— Я сам педагог з чотирма освітами, і мав можливість поспостерігати за Олегом і його роботою з дітьми. Можу навіть розказати історію. Коли ми проводили захід для дітей з панна-футболу, прийшла одні дівчинка, яка сказала що не вміє набивати м’яч. Вона прийшла одна без батьків. Так Олег їй спокійно, детально все пояснив і показав, розклав набивання на фази, і у дитини все вийшло. Мені сподобався підхід Олега і я бачу в ньому потенціал. Ми маємо цей потенціал розкрити. Якщо треба буде — відправимо його на якісь курси. А щодо шкідливих звичок… я про них не знаю, та якщо вони є Олегу доведеться про них забути й попрощатися з ними.

— Ви активно проводите набір. Раніше «Ворскла» була професійним клубом, зараз по факту — звичайна ДЮСШ, яких у місті купа. Як мотивуєте батьків віддавати дітей саме до вас?

— «Ворскла» це все одно бренд, хай навіть і в дитячому футболі. За «Ворсклою» слідкують скаути, й з неї потрапити в хорошу команду набагато легше ніж з інших шкіл. Тут варто зрозуміти — «Ворскла» залишається крутим футбольним клубом, з історією, перемогами та традиціями. Хай навіть зараз у нього скрутні часи. Будемо відбирати дітей у школах. До речі, клуб з першого жовтня всіх запрошує у наш музей.

— Ви прийшли у клуб як людина зі сторони, не зі структури. Що б ви тут змінили?

— Я точно додам у програму підготовки більше теорії. Це десь і вимушена міра, бо через трансферні бани ми не можемо заявляти футболістів старших за п’ятнадцять років, і у старших вікових рівнях НЛМ у нас грають чотирнадцятирічні хлопці. Їм важко, і треба підтягувати ігровий інтелект до старших. Ну і загалом, хочеться, щоб ворскляни вирізнялися інтелектом, а не просто грали у «бий-біжи». До речі, якраз досвід Олега Баранніка тут може дуже знадобитися.

— З якими проблемами доводиться зіштовхуватися?

— О, цього добра тут вистачає (сміється). По-перше, як це не абсурдно, у клубу немає полів у Полтаві. Є заміська база у Крутому Березі й все. На стадіон «Молодіжний» нас просто не пускає колишній президент, пов’язаний з ПААЗ на чиїй території ця арена. Коли стадіон будували, то робили це за кошти клубу. Зараз же керівництво заводу нас туди просто не пускає.

— Команда «Колос академія U-19 приймає там домашні матчі чемпіонату області…

— Там багато хто грає, але тільки не «Ворскла», яка його будувала.

— Які у Вас вимірювані завдання у клубі? Ну щоб не просто "розвивати футбол", а конкретно?

— Моє завдання вивести академію «Ворскли» на повну або часткову самоокупність. Діти з шести до тринадцяти років займатимуться на платній основі, діти з чотирнадцяти до сімнадцяти років будуть повністю на балансі клубу. До зими ми маємо укомплектуватися. У нас є два-три роки щоб створити сильну академію, і якщо клубу ніхто не заважатиме — «Ворскла» зможе своїми вихованцями зайти в Другу лігу.