«Мотобольні «війни» почалися в 2001 році в Полтаві»

Ініціатива, що зірвала четверте коло першості

— Олександре Павловичу, цьогорічний чемпіонат, який стартував досить організовано, завершився незрозумілим бойкотом...

— Дійсно, чемпіонат розпочався організовано, але потім, невідомо звідки, почалися розповсюджуватися різноманітні чутки про якісь дискваліфікації гравців, про проблеми у самому чемпіонаті, про «вибрики» федерації. Але насправді тривав процес, який є чітко регламентованим. Знаю, що найбільше дискусій викликало проведення вирішального, четвертого кола чемпіонату країни.

Одразу хочу повідомити всім українським прихильникам мотоболу, що вже другий рік поспіль Федерація мотоболу України проводить змагання на професійному рівні — на підставі наказів, підписаних у Міністерстві молоді та спорту України. Спочатку рішення приймається на президії федерації, потім воно затверджується в Міністерстві відповідним наказом. Для проведення, наприклад, триденного турніру, треба отримати відповідний лист-пропозицію від організаторів, розглянути його на президії й узгодити у Міністерстві. Ось так на одному наказі з’являються одразу 8 підписів. Звісно, справа забюрократизована, але це — професійний підхід. А деякі команди хочуть провести змагання на швидку руку — лише за своєю власною ініціативою. Але тут можуть виникнути величезні питання. Наприклад, не дай Боже, станеться якийсь трагічний випадок і в гості до організаторів завітає... прокурор, який запитає: «Хто організатор змагань і хто підписав наказ про їх проведення?». Що у цьому випадку будуть робити «організатори-ініціатори», на кого переводитимуть «стрілки»? Може виникнути й інша проблема. Наприклад, один із мотоболістів отримає серйозну травму — таку, що йому треба буде оформляти інвалідність. У відповідних структурах його неодмінно запитають, на підставі чого ви грали в мотобол, а тепер стали інвалідом? Це виробнича травма (якщо подія відбувалася на підставі наказу Міністерства) чи це побутова травма, яка отримана у вільний час (якщо гра відбувалася без наказу — лише за волі організаторів)? Якщо є повне порозуміння, зібрати 8 підписів у міністерському наказі можна досить швидко — вистачить одного-двох днів. Якщо нема порозуміння — ці 8 підписів неможливо зібрати й протягом... півроку.

Усе це я говорив для того, щоб уболівальникам стало зрозуміло, що ж насправді відбулося з четвертим колом чемпіонату України 2013 року. А хронологія тут така. Четверте коло чемпіонату країни було заплановано провести в Єнакієвому. Та під час турніру Кубка України представники Єнакієвого офіційно повідомили ФМУ про те, що вони не зможуть організувати проведення четвертого кола у своєму місті. У цьому не було жодної проблеми, адже до самого четвертого кола залишалося ще... чотири місяці. Ця інформація негайно була доведена до всіх команд. Виникло питання: «Які будуть пропозиції?». Пролунала пропозиція від представників Полтавщини, що вони проведуть четверте коло саме на Полтавщині. Гаразд! Я запропонував їм направити на адресу ФМУ офіційного листа з цією пропозицією, який би потім узгодили на президії та офіційно затвердили б наказом Міністерства. Місяць минув, листа не було. Нагадав полтавцям про їхню ініціативу, яку слід викласти в офіційному листі-зверненні. Минув ще один місяць. Лист так і не надійшов. Потім ще один місяць — і листа знову не має. Що затверджувати у Міністерстві? Де проводити четверте коло чемпіонату країни? Терміни вже, як кажуть, почали «піджимати», а листа все немає. Потім на Полтавщині відбувається турнір, мовби, четверте коло чемпіонату країни. Хто його проводить? Без наказу, без призначення суддів... Хоча все можна було вирішити одним своєчасним листом!

П’ять команд як п’ять... парламентських фракцій

— Як довго триватимуть мотобольні «війни» в Україні?

— Важко відповісти на це запитання. Можу нагадати тільки те, що мотобольні «війни» розпочалися в Україні у 2001 році, коли в Полтаві вперше в історії не відбувся турнір Кубка країни. Причина — у російському легіонері Андрії Павлові. Всі документи на право участі Павлова у складі «Вимпела» (Полтава) були узгоджені між Москвою та Києвом. Він мав усі права грати за полтавську команду, а згодом ще й грав за збірну України. Я тоді представив усім командам відповідні офіційні документи. Але це їх не влаштувало. Інші команди, які тоді приїхали до Полтави на кубковий турнір, забажали копії цих же документів, але з Москви. Телефонний зв’язок їх не влаштовував, їм треба було мати виключно папери на право виступу Павлова — з Москви. Звісно, це був прецедент, який зірвав тоді проведення Кубку України в Полтаві.

Тепер — ситуація інша. Вона стрімко змінюється. Уявіть собі, що у 2012 році лише один «Схід» (Вознесенськ) своєчасно заплатив вступний внесок за участь у національних змаганнях — 2 тисячі гривень. У цьому ж році українські клуби розбагатіли так, що запросили до своїх складів зіркових мотоболістів європейського рівня. Тепер вони диктують свою волю «бідній» Федерації мотоболу. Але це, на жаль, не єдина вольова позиція, а, навпаки — розрізнена. Кожна команда, як кажуть, дує у свою дудку. Отож і виходить, що своїми діями 5 українських команд цілком нагадують діяльність п’яти українських... парламентських фракцій. Більшість із них — в «опозиції» до Федерації, яка, на їхню думку, є диктатором. Але єдиний наш диктат — це вимога професійного проведення національних змагань.

Те ж саме відбувається у процесі формування збірної країни. Раніше, як пам’ятають уболівальники, Федерація організовувала збори національної команди України перед європейськими чемпіонатами. Тепер — це важке питання, бо деякі клуби прагнуть вважати себе... основою збірної України. На мій погляд, це — гарні амбіції. Але в реальності треба бути основою збірної не лише на словах...

Федерація робить усе можливе і неможливе для участі збірної України в чемпіонатах Європи. Наведу такий приклад: нещодавно відбувся чемпіонат Європи у Білорусі, на організацію і проведення якого уряд цієї країни виділив 1 мільйон 200 тисяч доларів (за цифру я відповідаю — наголосив Олександр Постолюк — авт.). Наступного року, після Білорусі, чемпіонат Європи відбувався вже в Україні. На його проведення не виділяється жодної... гривні. Федерація знаходить різні шляхи вирішення цієї проблеми. І у підсумку — чемпіонат Європи в Україні проходить на рівні не гіршому, ніж у наших сусідів. Але комусь, мабуть, не вигідно помічати цієї роботи.

Наступного року чемпіонат Європи відбуватиметься в Тихорєцьку (Краснодарський край, Росія). З Донбасу до Тихорєцька ближче, ніж до Києва. Та чи гратиме збірна України на Євро-2014? На 80% — гратиме. Ці 80% — гарантія Федерації мотоболу України. Інші 20% — це можливі «фокуси і витребеньки» українських клубів. Якщо тепер, у 2013 році, спрогнозувати, що перед Євро-2014 будуть відсутні клубні чвари, то збірна України однозначно виступатиме на чемпіонаті Європи в Тихорєцьку. Якщо ж якомусь клубу закортить поставити свою позицію вище від позиції своїх колег, то тоді можуть виникнути проблеми, які можуть вплинути на участь збірної у чемпіонаті Європи.

Реальні справи — найкраща відповідь

— Олександре Павловичу, чи є перспектива в українського мотоболу?

— На це питання кращу відповідь дають не слова, а конкретні справи багатьох ініціаторів відродження мотоболу у різних областях України. Якщо у Вознесенську і Єнакієвому реконструйовано і збудовано нові мотобольні стадіони, які на даний момент за своєю інфраструктурою є одними з кращих не лише на пострадянському просторі, а й у Європі, то перспектива є! Якщо на Полтавщині відроджено дві мотобольні команди, то перспектива є! Якщо в наступному році у чемпіонаті країни змагатимуться більше команд (а така можливість передбачається), то перспектива є! Якщо на матчах чемпіонату України збирається більше уболівальників, ніж на матчах чемпіонату Європи, які відбуваються у західноєвропейських країнах, то перспектива є!

Не треба забувати й про те, що нині існують 14 осередків Федерації мотоболу в областях України. Це не 14 обласних федерацій, про які нещодавно написали журналісти та блогери. Це — саме осередки, які існують з 1992 року, коли офіційно була створена Федерація мотоболу України. Там є небайдужі люди, які раніше грали у мотобол, були суддями, створювали команди. Це — величезний резерв майбутньої перспективи українського мотоболу. Сподіваюся, що у нашій країні будуть створені й інші осередки мотоболу в областях.

Хочу сказати найголовніше: після того, як два роки тому всі мотобольні змагання в Україні почали проводитися на професійному рівні — на підставі наказів Міністерства молоді та спорту — організаційна складова нашого мотоболу вийшла на серйозний рівень. Про це, до речі, говорять й видатні легіонери, які цього року грали в чемпіонаті України. А серйозна організація змагань неодмінно сприятиме серйозному рівню конкуренції у національних змаганнях. Чи виграє від цього весь український мотобол? Звісно, що виграє!