Ювілей легенди: Ніні Бочаровій — 90 років!

Ніна Антонівна Бочарова

Вона, як і Пономарьова, вже у перший день XV літніх Олімпійських ігор, 20 липня 1952 року, завоювала золоту медаль — за виступ у вправі на гімнастичній колоді.

Займатися спортом Ніна розпочала у Супрунівській школі, де учителем фізкультури працював Петро Степанович Павлюк. Саме він розгледів у занадто темпераментному дівчиську майбутню зірку всесвітнього масштабу. За різноманітні імпровізації, котрі не вписувалися у рамки класичних систем фізичної культури, і закінчувалися для Ніни синцями і травмами, Петро Степанович нерідко забороняв школярці... відвідувати спортзал. Та спортзал для Бочарової перетворився на другу домівку. Інколи Ніну доводилося силою виводити зі спортзалу, щоб вона не залишилася в ньому... ночувати. Але згодом, помітивши прогрес своєї учениці, учитель перевів її до відділення спортивної гімнастики Полтавської школи фізкультури.

Гельсінкі, 1952 рік. За цей виступ Ніна Бочарова завоювала першу українську золоту олімпійську медаль

У 14 років Ніна Бочарова стала чемпіонкою України по середньому юнацькому віку, а в 15 — дебютувала в чемпіонаті республіки серед дорослих. Гімнастичний талант та майстерність дозволили їй стати не лише зіркою спортивної арени, а й манежу полтавського цирку уславленого Івана Шемякіна. Після закінчення школи Бочарова вступає до Полтавського педінституту на філологічний факультет, але згодом стає студенткою Київського інституту фізкультури.

Ось вона, перша українська золота медаль Ніни Бочарової

Захищаючи кольори українського товариства «Буревісник», наша землячка вигравала першість країни серед профспілок, а у 1949 р. сенсаційно стає чемпіонкою СРСР в багатоборстві з сумою балів — 115,55.

У 1952 році радянські спортсмени дебютували на Олімпійських іграх у Гельсінкі. А за рік до цієї події Ніна Бочарова виграла чемпіонат СРСР зі спортивної гімнастики в окремих вправах на брусах і колоді, і стала членом олімпійської збірної. Поїздка до столиці Фінляндії не була легкою: полтавці довелося відчути на собі підвищений тиск органів КДБ, адже під час війни вона перебувала на окупованій території.

... І ось, нарешті, гельсінський Палац спорту «Мессухаллі». Гімнастки з’являються на підвищеному подіумі. У вправах на колоді Ніна Бочарова «на голову вища» усіх суперниць — вона виборює золоту олімпійську медаль, яка стає першою в історії українського спорту. За цю вправу судді виставили їй оцінку 19,22 балів. Другу золоту медаль Олімпіади-1952 полтавка здобула у складі збірної СРСР за перемогу в командній першості. Там же — в Гельсінкі — Ніна Бочарова нагороджена ще двома срібними олімпійськими медалями за сумою багатоборства в особистому заліку і вправах з предметами.

Збірна СРСР – командний чемпіон Олімпійських ігор 1952 року. Ніна Бочарова – шоста зліва

У першому опорному стрибку за програмою багатоборства наша землячка викликала шквал овацій глядачів, отримавши небувалу для тих часів оцінку — 9,8 бала. Однак перший стрибок проходив за обов’язкової програми, а другий мусив бути ще карколомнішим, адже він був довільним. Керівництво радянської гімнастичної делегації примусило Ніну не ризикувати і виконати не ультра-нову заготівку, а раніше відшліфований «шаблон». У підсумку гімнастка отримала лише 9,2 бали і поступилася у багатоборстві харків’янці Марії Гороховській. У столиці Фінляндії наша землячка завоювала 4 медалі (2 золоті і 2 срібні), за що не отримала ні копійки премії, адже спорт у Радянському Союзі за часів Сталіна був більшовицько-аматорським. Навіть для того, щоб повернутися після Олімпіади до столиці України, видатні гімнасти світу Ніна Бочарова і Віктор Чукарін (чотириразовий олімпійський чемпіон 1952 р.) простояли три години в черзі на Київському вокзалі Москви, щоб придбати квиток на поїзд. Але це ніщо у порівнянні з тим, що орден Трудового Червоного Прапора, яким була нагороджена Ніна, ... привласнив собі начальник відділу Всесоюзного спорткомітету.

Майстер-клас від Ніни Бочарової

У 1954 році Ніна Бочарова стала чемпіонкою світу в командній першості в складі збірної СРСР, а також здобула срібну медаль у командних вправах з предметами. Уславлена полтавка вважалася однією з кращих гімнасток світу кінця 40-х — початку 50-х років ХХ століття, їй присвоєно почесне звання Заслужений майстер спорту СРСР. Зараз Ніна Антонівна живе у Києві. Якби в ті часи олімпійці отримували такі премії як зараз, то Ніна Бочарова могла б стати одним із перших українських мільйонерів, чесно заробивши свій капітал.

Ніна Бочарова – Спортивна гордість України

Ніна Бочарова — жива легенда українського спорту, яку добре знають, пам’ятають і залучають до громадської роботи в ім’я слави українського спорту. 2008 року наша землячка перемогла у номінації «Спортивна слава України» національного конкурсу «Герої спортивного року», який щорічно проводиться спільно Національним Олімпійським комітетом України і Міністерством у справах сім’ї, молоді та спорту. Найпрестижніший трофей «Спортивна слава України» особисто вручив Ніні Бочаровій президент НОК України Сергій Бубка.

Сергій Бубка нагороджує Ніну Бочарову «Олімпійським орденом»

Пригадую, ще під час підготовки до створення в Полтаві пам’ятника Олексію Бутовському, спортивна громадськість міста виношувала ідею створення Алеї олімпійської слави вихованців спорту Полтавщини. Ідею підтримали в усіх кабінетах влади й на тому все скінчилося. Знову висувати на Полтавщині подібну ідею, яка вже давно реалізована у багатьох інших областях України, безглуздо.

Але, чому би не назвати на честь Ніни Бочарової вулицю в Полтаві? Я вже не кажу про пам’ятник живий легенді вітчизняного спорту, подібний пам’ятнику Сергію Бубці в Донецьку...