Анатолій ОФАТ: «Наша команда, як семикласник, який вступив до університету...»
Анатолій ОФАТ
Лубенський «Фаворит» кардинально змінив курс клубного розвитку, зробивши ставку на юних вихованців знаменитої полтавської школи. Тож, відомому дитячому тренеру Анатолію ОФАТУ не позаздриш — із гравцями-переможцями Дитячої ліги України йому належить стартувати в національних змаганнях — Суперлізі та Кубку України, перший етап якого розпочнеться вже 25 вересня.
— Анатолію Івановичу, розкажіть, будь ласка, хто потрапив до заявки команди на наступний сезон?
— Це в більшості своїй — школярі, вихованці полтавської СДЮСШОР № 2 1998 року народження. Крім того, у складі кілька випускників цієї ж школи 1991-го, 1992-го та 1995 (два гравці) років народження. Серед найдосвідчених зараз — Денис Максимов, який колись пробував свої сили в тернопільській команді, Дмитро Прудіус, який деякий час грав в чернігівському «Буревіснику». Тобто, у порівнянні з минулим сезоном, маємо абсолютно нову команду, в якій немає відомих майстрів.
— На що, перш за все, була націлена підготовка до сезону?
— На отримання ігрової практики, вдосконалення техніки, на морально-вольові якості, що прийдуть тільки з практикою.
— Які спаринги вдалося провести?
— Тричі зіграли зі збірної Полтави. Оцінювати прогрес за такий короткий термін підготовки складно, адже ми навіть ще розібралися з позиціями на майданчику — є, наприклад, труднощі з центральними блокуючими.
— Як довго триває вже підготовка до сезону?
— Можна сказати, з початку вересня, коли мене призначили головним тренером. З хлопцями 1998 року ми працювали в липні в спортивному таборі, після чого вони місяць відпочивали.
— Які цілі ставляться перед командою на першому етапі Кубку України?
— Подивитися на хлопців в матчах із майстрами рівня Суперліги, розібратися зі своїм складом. Повторюся, два роки нам дали для набуття досвіду. Тобто наша задача — тренуватися, покращувати свою техніку, рівень фізичної та морально-вольової готовності.
— Не боїтеся, що хлопці зламаються під таким навантаженням?
— Є таке побоювання. Ми ось грали спаринги зі збірною міста, у складі якої було три екс-гравці «Фаворита», нам було дуже важко. А якщо таких гравців буде шість? Звісно, дуже відчувається нестача досвіду. Перейти з дитячого волейболу до Суперліги — це теж саме, що семикласнику сісти за університетську парту...