Амбіційні мрії Cергія Даценка

Сергій Даценко

— У якому клубі ти розпочав свою професійну футбольну кар’єру?

— Я киянин, тому після закінчення дитячо-юнацької школи потрапив до «Динамо-3», де були зібрані здібні молоді футболісти динамівської школи. Ми брали участь у першості серед команд другої ліги.

— Як складалася твоя кар’єра надалі?

— Після «Динамо-3» був ЦСКА, робота в якому допомогла перейти з юнацького футболу в дорослий. Потім був цікавий період у чемпіонаті Молдови — я грав за кишинівський «Зімбру», далі були українські клуби — «Княжа» (Щасливе), «Фенікс-Іллічовець» (Калініно), «Геліос» (Харків), після них — чемпіонат Узбекистану («Динамо» з Самарканду). І ось тепер — ФК «Полтава».

— Яким чином потрапив до «Полтави»?

— Ще після «Геліоса» був варіант грати за «Полтаву», але я вирішив поїхати за кордон. Коли повернувся в Україну, знову запропонували «Полтаву», і я вже не став відмовлятися. З того часу анітрохи не шкодую про цей перехід.

— Хто саме пропонував тобі цей клуб?

— Один товариш надіслав клубові мою характеристику. Після цього головний тренер запросив мене на оглядини у команду, а потім було укладено контракт.

— Ти вже півтора року в ФК «Полтава». Що для тебе значить цей клуб?

— Якщо чесно, за ці півтора року, які я провів тут, клуб став для мене рідним, оскільки саме в ньому я відчуваю себе комфортно. У мене прекрасні стосунки з партнерами по команді, тренерами та президентом клубу, а всі ці фактори — невід’ємна частина успіху.

— Перейдемо до підсумків чемпіонату: «Полтава» доволі непогано закінчила осінню частину сезону — в десятці кращих команд першої ліги. Як можеш оцінити свою гру в цей період і виступ команди в цілому? Чи є у неї потенціал на подальші досягнення?

— Себе ніколи не оцінював і не оцінюватиму зараз. Для цього є тренери, уболівальники і преса. А команда виступила непогано, як для новачків, хоча могла зіграти й краще, тому що в усіх гравців є потенціал, і ми будемо намагатися це довести вже навесні.

— Команда набрала більше залікових пунктів на виїзді, ніж удома. На твою думку, чим це зумовлено?

— Думаю, це лише збіг обставин. Граємо ми на перемогу як удома, так і на виїзді. Домашні очки втратили в п’яти останніх іграх, у яких футболу взагалі не було, оскільки нам завадили несприятливі погодні умови. Чого тільки було варте поле після двохдобового дощу! І якщо з «Олімпіком» пощастило, то з «Буковиною» і «Сумами» ми не здобули таких потрібних нам очок, які б підняли команду в турнірній таблиці. Вважаю, що погода і травми деяких гравців дали про себе знати.

— ФК «Полтава» вирізняється від інших клубів як почерком гри на полі, так і атмосферою всередині команди. Як ти можеш це пояснити?

— У нас колектив однодумців, у якому немає перших і тих, що пасуть задніх. Всі рівні, у всіх єдина мета — перемога в кожній грі. І цим усе сказано.

— Який матч вважаєш найвдалішим для себе в цьому сезоні?

— Ну, напевно, гра з «Динамо-2» в Києві. Дуже хотілося вдало зіграти з командою рідного міста. Сподіваюся, що це вийшло.

— Які твої мрії та плани на майбутнє?

— Якщо говорити безпосередньо про український футбол, то це — грати на вищому рівні і здобути титули в чемпіонаті країни та завоювати Кубок України. Можливо, такі мрії й амбіційні, але людина завжди повинна прагнути до подальших висот.

— Твоя кар’єра складається успішно: ти був у клубах різного рівня, навіть довелося грати за кордоном. Наостанок, що б ти порекомендував початківцям, які прагнуть досягти успіху в футболі?

— Хочу побажати ніколи не опускати руки за будь-якої ситуації, бути сильними духом, аналізувати свої помилки як на полі, так і в житті. Ну і, звичайно ж, любити ФУТБОЛ!