Легіонери «Ворскли» за останні 7 років: знахідки і промахи

Йована Маркоскі

«Ворскла» останніх років — це команда у якій практично немає легіонерів, які не грають і отримують зарплату. Звісно випадки, коли гравець не знаходив себе у команді траплялися, проте вже наступного сезону з таким футболістом не продовжували контракт і він відправлявся шукати нову команду. «Полтавщина Спорт» вирішила згадати найкращих і найгірших легіонерів «Ворскли» за останні сім років.

Кращі легіонери «Ворскли», що вже покинули команду

1. Дебатік Цуррі (Албанія)

Цього гравця можуть не пам’ятати зовсім юні вболівальники «Ворскли», проте свого часу він був одним із лідерів та символів нашого клубу. Дебатік перебрався до Полтави ще у далекому 2005-му коли полтавців тренував Віктор Васильович Носов. Цуррі провів у Полтаві п’ять років і став одним з кращих захисників в історії клубу. Дебатік увійшов до одинадцятки кращих бомбардирів клубу, з показником у 20 м’ячів. У часи «Ворскли» цей гравець також був основним захисником у національній збірній Албанії. У 2010 році Цуррі неочікувано покинув команду перебравшись до турецького клубу «Генчлербірлігі», де потім загубився. У 2013 році Цуррі повернувся в Україну і виступав за «Говерлу» та «Севастополь», проте так і не зміг знайти себе в цих командах. Зараз захисник грає в себе на батьківщині в команді «Тирана».

Дебатік Цуррі

2. Деніс Главіна (Хорватія)

Ще один балканець у «Ворсклі» Денис Главіна також з’явився у команді в часи Віктора Носова. Вихованець загребського «Динамо», хорват належав «Динамо» київському і грав у Полтаві на правах оренди і не раз псував нерви українським грандам. Після першого ж сезону в Полтаві Главіною зацікавився дніпропетровський «Дніпро» і у 2006-му році Денис виступав там, так само на правах оренди. Хорват не зміг стати основним в «Дніпрі» і повернувся до Ворскли" де провів кілька сезонів у команді Миколи Павлова, ставши одним з ключових гравців у його обоймі. За кілька сезонів у Полтаві Денис забив 18 м’ячів. У 2010 році Главіна покинув «Ворсклу» і повернувся на батьківщину, де й зараз виступає за клуб «Спліт».

Деніс Главіна

3. Адіс Яхович (Македонія)

Височенного хуліганистого македонця до «Ворскли» запросив Василь Сачко. Поговорювали, що молодий тренер шукав такого гравця на позицію нападника, який би за габаритами і манерою гри нагадував самого Сачка. Яхович прийшов у «Ворсклу» у 2013 році зі швейцарського «Віля». За цього гравця «Ворскла» заплатила 200 тисяч євро. Перші матчі Адіс пропустив через дискваліфікацію, зароблену ще в Швейцарії, де запальний форвард.. напав на арбітра. Полтавським вболівальникам Яхович запам’ятався в першу чергу голами у ворота «Динамо» та «Шахтаря», завдяки яким «Ворскла» набирала очки з лідерами української першості. Всього Адіс Яхович забив за «Ворсклу» 6 м’ячів за 18 матчів. Вже у наступному сезоні Яхович перебрався до хорватської «Рієки» де не зміг закріпитися в основі.

Адіс Яхович

4. Йован Маркоскі (Сербія)

Яке б рішення не прийняв Йован стосовно своєї подальшої футбольної діяльності, одне ясно точно — у футболці «Ворскли» він вже на полі не з’явиться. Півзахисник, який віддав «Ворсклі» дев’ять років. Йован прийшов у «Ворсклу» у 2006 році. Вихованець сербського футболу за ці дев’ять років Йован забивав лише в чемпіонаті України, проте там наколотив 19 м’ячів. У сезонах 2008/2009 та 2009/2010 років був кращим бомбардиром «ворсклян». Після приходу до керма команди Василя Сачка Маркоскі перекваліфікувався з атакуючих хавів в опорні. Згодом в команді пройшла зміна поколінь, виросли Громов, Баранник та Скляр, до команди прийшов Денис Дедечко. Маркоскі виходив на поле все рідше і рідше, і ось по закінченню минулого сезону з гравцем не підписали новий контракт. Незважаючи на це, Йован Маркоскі є одним з кращих у новітній історії «Ворскли». У свій час пара хавів Маркоскі-Кравченко була одним з кращих дуетів національної першості.

Трансферні промахи селекціонерів «Ворскли»

1. Іван Лієтава (Словаччина)

Всі пам’ятають скільки шуму було навколо приходу цього форварда до «Ворскли». У себе на батьківщині він вважався класним бомбардиром. У чеській «Дуклі» він забив 11 м’ячів за 21 матч. Високий нападник таранного типу, здавалося б саме те, що треба «Ворсклі», яка довго не могла знайти собі забивного форварда. До «Ворскли» естонець потрапив у 2012 році, коли команду тренував Володимир Євтушенко. Проте цей форвард зіграв вісім матчів і забив лише один гол. Це трапилося у домашній грі проти львівських «Карпат». Після цього Лієтава запам’ятався хіба що автограф-сесією. Наступного ж року Іван пішов з команди.

2. Чіпріан Васілаке (Румунія)

Якщо Івана Лієтаву можуть пам’ятати хоча б по автограф-сесіях, то цього півзахисника взагалі важко згадати. Важко пригадати хоч один яскравий момент за участі Чіпріана. Він прийшов у «Ворсклу» у 2013 році, провів три матчі і вже в наступному сезоні його в команді не було. Зараз мало вболівальників, які можуть пригадати, як взагалі виглядає такий гравець як Васілаке. Після «Ворскли» Чіпріан поїхав шукати щасті до Південної Кореї у тамтешньому клубі «Гангвон».

3. Панайотіс Лагос (Греція)

Придбання основного захисника грецького «АЕКа» сприймалося вболівальника ледве не як супертрансфер, проте на виході склалося не так як хотілося. Грек не відіграв і половини контракту, після чого його витіснив з основи клубу український гравець Євген Селін. У тому ж році Панайотіс покинув команду, повернувшись до рідної Греції, тільки вже не в «АЕК», а в скромний «Аполлон».

4. Александру Оніка (Молдова)

Прихід Оніки у 2010-му році також всі очікували, як підсилення атаки. У рідній Молдові цей півзахисник вважався висококласним футболістом. У 2010 році Оніка потрапив до Полтави і за два роки встиг запам’ятатися тільки безглуздими гірчичниками та вилученнями. Через два роки він повернувся назад до Молдови. Пізніше Александр перебрався до Азії, в Узбекистан, де грає і донині.

Нинішні легіонери «Ворскли» Арменд Далку, Ахмед Янузі та Санжар Турсунов є надзвичайно важливими гвинтиками у великій полтавській машині. Чи приєднається до них Младен Бартуловіч покаже час. А ми будемо сподіватися на краще.