Після «Ворскли» не фарт: 6 українських футболістів, які загубилися, покинувши Полтаву

Павло Ребенок

Футболісти приходять і покидають «Ворсклу» по-різному. Хтось, показавши класну гру звертає на себе увагу українських грантів і, наслухавшись авансів, крокує на підвищення. Хтось навпаки розчаровує і йде через те, що не може принести команді користь. Когось відправляють в оренду набиратися досвіду. Та за останні роки гравці які покидали полтавську команду, зазвичай губилися в інших колективах. При чому це стосується не лише тих, хто йшов до грандів. Приклад Андрія Пятова, який став основним голкіпером «Шахтаря» та збірної України є скоріше виключенням з правил. До вашої уваги підбірка українських гравців останніх семи років, які були лідерами колективу, але коли пішли звідти, то не змогли себе проявити.

Олександр Чижов

1. Олександр Чижов

У «Ворсклі» Олександр був беззаперечним основним гравцем. Незважаючи на свою молодість місце Чижова у команді Носова і Павлова зазвичай не обговорювалося. У полтавські часи Чижова він був також основним гравцем у молодіжній збірній України та навіть перебував «на олівці» у тренерського штабу національної команди. Проте, Чижова спіткала сумна доля багатьох українських молодих талантів. Донецький «Шахтар» в українському футболі є не лише символом техніки і майстерності, а й загублених талантів. Можна довго перераховувати гравців, які спокусилися на грізне ім’я «Шахтаря» та на велику зарплату і надовго осіли на лавці «гірників» де поступово втрачали форму. До цієї когорти на жаль потрапив і Олександр Чижов. Полтавець перейшов до «Шахтаря» у 2008 році, з тих пір Олександр засів на лавку. Була спроба заграти в оренді і Маріуполі та у Севастополі і у підсумку Олександр зараз в Казахстані.

Сергій Кравченко

2. Сергій Кравченко

Цей гравець довгий час був головною зіркою полтавської «Ворскли», а його дует в центрі поля з Йованом Маркоскі робив погоду в українському чемпіонаті. Будучи гравцем «Ворскли» Сергій встиг дебютувати у футболці національної збірної України. Кравченко встиг навіть забити за збірну у товариському матчі проти збірної Польщі. Цьому півзахисникові видавали багато авансів та пророкували велике майбутнє. Коли Сергій перейшов до київського «Динамо», картина виглядала надзвичайно оптимістичною. Перший матч у якому екс-ворсклянин вийшов на поле у футболці київського клубу було єврокубкове протистояння з «Валенсією». Сергій навіть встиг забити кілька прекрасних голів за «Динамо», але потім сів на лавку. Тоді на позиції Кравченка в «Динамо» виступав Олександр Алієв, який непогано взаємодіяв у парі з Артемом Мілевським, тож Сергієві у старті місця не знайшлося. Через кілька сезонів динамівської «лавки» Сергій Кравченко перебрався до дніпропетровського «Дніпра» де здавалося б знайшов себе. Проте і там Сергія почали переслідувати невдачі у вигляді травм. У останньому сезоні Кравченко зіграв лише 9 поєдинків, вісім з яких в основі і забив один гол.

Денис Кулаков

3. Денис Кулаков

Цей фланговий півзахисник став одним з лідерів «Ворскли неочікувано. Коли він у 2007 році на правах оренди прийшов до лав полтавської команди, ніхто не чув про такого футболіста. Одначе, по приходу до команди Миколи Павлова Денис міцно закріпився в основній обоймі «Ворскли» і став одним з з її незамінних гравців. Звісно, гарна гра Дениса у «Ворсклі» звернула на себе увагу багатших клубів. У 2011 році Дениса запросив до своєї команди Хуанде Рамос, який тоді тренував «Дніпро». Проте для Дениса це запрошення стало фатальним. Після того, як хавбек отримав першу травму у «Дніпрі», його перестали випускати у старті. Три сезони запасу привели Дениса до харківського «Металіста», де якраз починалися проблеми з виплатами заробітних плат. Оскільки багато гравців основного складу відмовляються виходити на поле, у Дениса з’явився шанс закріпитися в старті, яким він скористався. Проте зарплати від цього швидше платити не стали, тож чи можна вважати вояж Кулакова до Харкова вдалим — питання спірне.

4. Павло Ребенок

Доля цього досвідченого вінгера дещо схожа на долю Дениса Кулакова. Обидва були ключовими гравцями у «Ворсклі», за обома стежили тренери збірної України і обидва зараз грають у збіднілому харківському «Металісті». Різниця лише в тому, що Павло двічі повертався до «Ворскли». Він постійно курсував між «Металістом», «Ворсклою» та «Чорноморцем», проте саме у Полтаві був найбільш помітним. Саме у складі полтавської «Ворскли» Ребенок забивав у єврокубках і був одним з найперспективніших і найшвидших футболістів чемпіонату України. Піся чергового повернення в «Металіст» Павло сів на лаву, а встав з неї тільки тоді, коли у клубу почалися проблеми і частина гравців почала страйкувати.

Роман Безус

Євген Селін

5. Євген Селін та Роман Безус

Коли ці двоє йшли до київського «Динамо» їх у Полтаві ледве не носили на руках. Крайній захисник, що підключається до атак і забиває, та молодий атакуючий хав, що будує гру команди Павлова. Однак у команді Блохіна ні той ні інший не зуміли себе проявити. Селін, незважаючи на те, що був основним захисником збірної на Євро-2012 в «Динамо» не зміг закріпитися в старті. Роман Безус теж у збірній України багато забивав, хоч і в якості «джокера», а от в «Динамо» не складалося. Можливо «Динамо» це просто не команда Безуса, можливо вплинули ще якісь фактори, але основним Роман так і не став і перебрався до Дніпропетровська. Євген Селін після переходу до «Динамо» швидко травмувався і теж втратив ігрову практику. Безус зараз безуспішно намагається знайти себе в «Дніпрі», а Селін робить те саме в кризовому «Металісті».

Ще можна згадати Григорія Ярмаша з його переходом в стан луганської «Зорі», проте Григорію все ж вдавалося час від часу грати в основі луганчан з перемінною стабільністю.