Арменд Даллку: Розірвання відносин з Сергієм Долганським було помилкою «Ворскли» (частина 2)

Арменд і Ардін Даллку (зліва на право)

Коли Арменд Даллку у 2005 році приєднався до лав полтавського клубу, головним тренером «ворсклян» був покійний Віктор Васильович Носов. З того часу пройшло десять років, у команди змінилося п’ять наставників. Пішов з життя Президент клубу Олег Бабаєв, змінилося багато гравців. Сама команда з аутсайдера української першості перетворилася на середняка з претензіями на більше. За ці роки Арменд Даллку перетворився з перспективного молодого гравця на лідера і капітана команди, а Ардін Даллку приїхав з Албанії в Україну і почав грати за молодь «Ворскли».

Про тренерів «Ворскли»

— Арменд, твоїм першим тренером у «Ворсклі» був Віктор Васильович Носов.

Арменд: Так, і мушу сказати, що у нинішніх результатах «Ворскли» є велика заслуга Віктора Васильовича. Десять років тому «Ворсклі» було досить важко підшукувати собі гравців. Проте Носов з цим справлявся. У команді ще й досі є люди, яких до «Ворскли» привів Віктор Васильович і вони вже багато років відіграють у клубі не останню роль. Незважаючи на те, що результати «Ворскли» при Носові були досить скромними, він заслуговує на слова подяки. Він робив все для того, щоб зберегти команду у Вищій Лізі. Тоді у «Ворскли» скромними були не тільки результати, а й фінансові можливості. Я прийшов в команду в один час з Олегом Бабаєвим. Тоді він разом з Віктором Носовим заклав початок того, що ми маємо зараз. Те саме можна сказати і про Анатолія Момота, який був помічником Носова, а потім і головним тренером. Він знає цю команду від коріння до верхівки, багатьох футболістів, таких як Громов чи Чеснаков знає з дитинства.

Віктор Носов

— Потім до клубу прийшов Микола Петрович Павлов і результати команди швидко почали зростати. Говорили про те, що Павлов влаштував у «Ворсклі» революцію і суттєво змінив психологію гравців.

Арменд: Так, звісно Павлов змінив нашу психологію. Віктор Носов і Анатолій Момот були дещо схожі у своїй роботі, так як довго працювали разом, а от Микола Петрович був зовсім іншим. І команда при ньому стала іншою. Змінився менталітет, у команді почали з’являтися нові люди. Микола Петрович ставив зовсім інші умови до керівництва і вимоги до футболістів. Це взаємопов’язано, адже якщо ти хочеш від керівників більшої зарплатні чи преміальних, то маєш показувати кращий результат. Все це зіграло свою роль. Під керівництвом Миколи Петровича ми здобули перший в історії трофей, двічі грали в Лізі Європи і вперше вийшли до групової стадії міжнародного турніру. Павлов вмів підбирати футболістів, які підходять саме нашій команді і це приносило результат. В кінці кінців і Василя Сачко до «Ворскли» привів саме Павлов. Микола Петрович вмів знаходити потрібних людей і підбирати їх у колектив.

— Чи важко було після Віктора Носова та Анатолія Момота прилаштовуватися під інтенсивність тренувань Миколи Павлова? Адже про те, як він навантажує футболістів на зборах ходять легенди.

Арменд: Чесно кажучи, особисто мені було неважко. Я виріс у спортивній сім’ї, в мене батько був непоганим професійним футболістом і я звик до фізичних навантажень, вони мені від природи давалися легко. Іншим звісно було важче, особливо молодим. Тоді в команду прийшло багато гравців з дубля, то вони навіть плакали на полі від болю та втоми. Глянеш, один тримається за голеностоп, інший за задню поверхню стегна, третій ще за щось. У всіх щось болить, навколо сльози. Іноді я просто дивився на партнерів і не розумів що відбувається. Микола Петрович знав, що злагоджені командні дії це ключ до успіху. У нас не було таких гравців, як Мессі, щоб одноосібно вирішити результат. Тактика Миколи Петровича спрацювала і ми добивалися результатів.

— Ардін, а як ти справлявся з навантаженнями Павлова?

Ардін: Було дуже важко, мені було 17 років, я був дуже молодий і тести Миколи Петровича це був справжній жах (сміється). Я спочатку ледве бігав, задихався, але пробігав непогано.

— Коли Микола Петрович тренував «Ворсклу» в команди все було добре, результати, Кубок України, єврокубки... і раптом він йде з команди у маріупольський «Іллічівець», який бореться за виживання.

Арменд: Це для нас було неочікуваністю. Ми всі тоді були у відпустці і вже там дізналися, що наш тренер нас покидає і йде до «Іллічівця». Кожна людина має право приймати ті чи інші рішення. Можливо Павлов вважав, що він вже дав «Ворсклі» все що міг. Також, я думаю, вплинув той факт, що Микола Петрович раніше працював в Маріуполі і багато зробив для цієї команди. Для нас тоді це був шок, але ми поважаємо його рішення і сприйняли його спокійно. Я тоді особисто спілкувався з Миколою Петровичем і побажав йому удачі. Микола Петрович це справжній чоловік, чесна і справедлива людина і досвідчений тренер. Він вчив нас не лише правильно діяти на футбольному полі, але й багато чого дав у психологічному та моральному плані. Іноді трапляються такі моменти, коли я згадую ті чи інші слова Миколи Петровича і це мені допомагає.

Вадим Євтушенко

— Після Миколи Петровича тренувати «Ворсклу» прийшов Вадим Євтушенко і після цього команда покотилася вниз. Вадим Анатолійович справляє враження людини м’якої, проте говорять, що він одразу почав все змінювати.

Арменд: Коли прийшов Євтушенко в команді було багато людей, які знали її краще ніж він. Він почав впроваджувати свої зміни не зважаючи ні на що. Коли йшли ігри він почав змінювати склад, ставити гравців на не притаманні їм позиції. Наприклад одного разу на матч проти «Шахтаря» він поставив правоногого флангового захисника Вадима Сапая на позицію лівого хава. Ми тоді програли 1:4. Потім я особисто підійшов до тренера і кажу, що тут щось не те. Вадим Анатолійович відповів мені, що мовляв, все нормально, тренерський штаб розбереться. Кого і куди ставити, а справа гравців — грати у футбол. Я хотів йому допомогти. Питаю, можливо ми вас не розуміємо, чи неправильно тренуємось?Але у нього були свої погляди і я зрозумів, що не треба більше підходити і намагатися допомагати. Я просто займався своєю справою, тренувався і грав. У підсумку, як кажуть, маємо те, що маємо. Євтушенко затримався у нас ненадовго. Я не хочу сказати, що він поганий тренер чи ми надто хороші футболісти, але його погляди не прижилися у команді.

Сергій Свистун

— Після Євтушенка на пост керманича команди став Сергій Свистун. Навідміну від попередника, він добре знав команду, так як довго у ній працював, тренував дубль. Однак за його тренерства був лише короткий сплеск відносно успішних поєдинків, поті — знову падіння. Як ти вважаєш, чому так?

Арменд: Після того, як пішов Микола Павлов пішло багато футболістів, таких як Василь Вікторович Сачко, Дмитро Єсін, голкіпер Величко тощо. На їх місце приходили нові люди. Я думаю, що коли прийшов Свистун, команда була вже дещо розслабленою після Євтушенка. При Миколі Петровичу в команді була залізна ігрова дисцимпліна. Захисники чітко грали в лінію. Сергій Свистун наставник більш м’який, тому напевно команда розслабилася. Хоча можна сказати, що з тією грою, яка у нас тоді була ми витискали максимум. Потім керівництво клубу вирішило зі Свистуном попрощатися. Доля розпорядилася, так, що тренером став чинний наставник Василь Вікторович Сачко.

Василь Сачко

— Призначення на посаду головного наставника «Ворскли» молодого тренера Василя Сачка футбольна спільнота сприймала по-різному. А як сприйняли це ви?

Арменд: Так сталося, що практично всі зміни в клубі співпадали з моєю відпусткою (сміється). Так сталося і цього разу. Перед відпусткою я особисто зустрічався з Олегом Бабаєвим і говорив про команду. Я казав, що «Ворсклі» потрібен тренер, який би був добре знайомий з командою, знав її з ніг до голови. Але також я наголосив, що ми будемо тренуватися і виконувати вимоги того тренера якого призначить Олег Мейданович. Я пішов у відпустку. Раптом мені телефонує Бабаєв і говорить, мовляв, готуємося офіційно представити нового тренера Василя Вікторовича. Я спочатку подумав, що мені почулося. Але таки дійсно Сачко став головним і виявився саме тою людиною, яка була потрібна. Ми всі його підтримали і це принесло результат.

Сергій Долганський

Про Сергія Долганського

— У цей час команду несподівано покинув її багаторічний капітан і лідер, Сергій Долганський. Ситуація з ним була схожа на подібну з Миколою Павловим. Все було добре і раптом — Сергій покинув «Ворсклу». Що сталося?

— В один момент керівництво клубу вирішило розірвати контракт з Долганським, ще мене самого здорово здивувало. Ми з Сергієм про це розмовляли, він сприйняв як є і спокійно пішов. Я вважаю, що не можна було так жорстко обрубувати всі кінці з цим гравцем, він багато зробив для команди і заслужив як мінімум на пропозицію працевлаштування у клубі. Кожна людина робить помилки і керівництво клубу теж зробило помилку, що так обійшлося з Сергієм. Він заслужив на роботу у «Ворсклі».

Портрет Олега Бабаєва на стадіоні

Про вплив Костянтина Жеваго і загибель Олега Бабаєва

— Згадуючи про керівництво «Ворскли» ти завжди говориш про Олега Бабаєва, а з почесним президентом Костянтином Жеваго команда спілкується?

Арменд: Костянтин Валентинович дуже занята людина, в нього в голові багато справ. Він не може кожного дня приїжджати і перевіряти як працює клуб, проте завжди в курсі всіх справ. У нього в голові кожна копійка, якою розпоряджається клуб. Він старається бути в курсі всіх подій, після кожної гри телефонує Василеві Сачку та Дмитру Яворському. Коли у нас сталося велике горе і загинув Олег Бабаєв, ми наступного дня мали грати з київським «Динамо» на його полі. Це був перший матч минулого чемпіонату. Ми тоді були просто розбиті, ноги не працювали. Ми не знали чи зможемо вийти на поле. Тоді Костянтин Валентинович прийшов до нас у роздягальню і знайшов потрібні слова, щоб заспокоїти нас і щоб ми вийшли на поле і грали. Він сказав, що нам треба виходити на поле, грати і розвиватися далі, про це мріяв покійний Бабаєв. Для мене як для капітана це був дуже важливий крок керівника. Йому теж було важко, він втратив свою «праву руку», але в потрібний момент зумів знайти час і влучні слова, щоб змусити нас грати.

— За новинами, пов’язаними з розслідуванням смерті Олега Мейдановича слідкуєте?

Арменд: Так звісно, я знаю, що там вже вкотре переносять суд, але щиро сподіваюся, що справедливість восторжествує і винних буде покарано. Піднімати руку на таку людину це гріх, страждає не лише «Ворскла», страждають тисячі людей у Кременчуці і на всій Полтавщині лише від того, що загинула одна людина.

— Завдання потрапити до Ліги Європи ставив саме Бабаєв?

— Так, я зустрічався з ним за кілька днів до вбивства. Ми розмовляли і він мені сказав «Арменд, я хочу щоб ми повернулися туди де були (себто в Європу)». Я відповів, що ми зробимо все, щоб добитися результатів. Він із захопленням розповідав про те, що хоче, щоб у Європі говорили про «Ворсклу» та про Полтаву. Він любив команду як своїх дітей. Я завжди говорив хлопцям про те, що треба виходити і здійснювати мрію загиблого президента. На жаль життя завжди забирає хороших людей. Після останнього домашнього матчу з «Чорноморцем», коли остаточно стало ясно, що ми вийшли до ЛЄ, мені стало легше на душі, адже ми зробили те, про що нас просив Олег Мейданович.

(далі буде)