Арменд Даллку: «Мій батько, вжахнувся, побачивши полтавські дороги» (частина 3)

Арменд і Ардін Даллку (зліва на право)

Арменд і Ардін Даллку вже давно грають за полтавську «Ворсклу» і відповідно проживають у Полтаві. За десятиліття у духовній столиці України Арменд Даллку встиг відчути на собі всі проблеми, які переживає наше місто і наша країна. Ці «ворскляни» так само як і всі живуть у Полтаві, спостерігають за її мером, їздять полтавськими побитими дорогами і відпочивають там же де й всі. Цей сезон має стати для «Ворскли» єврокубковим, що є визначною подією для всього міста і його мешканців. У попередніх частинах цього інтерв’ю Арменд і Ардін розповідали про свій шлях до Полтави та тренерів з якими доводилося працювати. Тепер ви дізнаєтесь, що думає Арменд Даллку про те, як пішов з клубу Йован Маркоскі, а також про Полтаву, її мера і її людей.

Про прощання Йована Маркоскі з командою

— Арменд, у цьому сезоні «Ворскла» залишилася без Йована Маркоскі, який так само як і Сергій Долганський віддав команді багато років

Арменд: Так, я говорив з Йованом на цю тему. Ми з ним давно грали разом. Завжди неприємно розлучатися з друзями, з якими грав багато років. Але в житті всі речі колись починаються, а колись закінчуються. Так само як і ми з вами. Ми народилися, живемо, але колись все ж будемо помирати. Футбольна кар’єра Йована у «Ворсклі» теж закінчилася і це треба прийняти. Будемо відвертими, спочатку він сам сприйняв це недобре. Йован дуже любить футбол. Я говорив з ним і він розповідав, що дуже хоче ще пограти в футбол, тому й пішов до сербського клубу другого ешелону. Я з повагою ставлюся до цього Йованового рішення. Я й сам не планую ще довго грати, адже є багато речей до яких я прив’язаний. Наприклад я завжди далеко від своєї родини, це дуже важко. Що стосується Йована, то я лише можу побажати йому удачі. Йому буде важко грати в Сербії, там зовсім інші умови, поля, жорсткість. Сподіваюся скоро побачити його у «Ворсклі» в якості тренера.

— Арменд, ти вже багато років граєте в Україні. Чи є у тебе улюблений матч у складі «Ворскли»?

Арменд: Звісно, що улюблений матч це фінал Кубка України-2009 проти донецького «Шахтаря». Це був історичний матч і ми досі згадуємо, як нас на нього налаштовував Микола Петрович. Ми по всіх параметрах не можемо зрівнятися з «Шахтараем» ні за фінансовими можливостями, ні за майстерністю, проте за рахунок шаленої самовіддачі ми тоді перемогли.

— А проти яких українських нападників вам як захисникові було діяти найважче?

Арменд: В Україні було багато неприємних нападників, той же Луіс Адріано, який перейшов до «Мілана», був дуже неприємним, в гарному сенсі нападником. Також запам’ятався Володимир Гоменюк, особливо коли грав у «Таврії», також боровся, чіплявся за м’ячі, старався. Але його спіткали травми і продовжувати грати на високому рівні він на жаль не зміг.

— Взагалі, після цього сезону гравці з українського чемпіонату пішли в Європу. Луіс Адріано в «Мілані», Коноплянка — в «Севільї», Дуглас Коста — в «Баварії»..

Арменд: Ну якщо казати про внутрішній чемпіонат України, то для нього це в деякій мірі погано, бо кращі гравці йдуть з нього і рівень команд звісно ж від цього падає, але з іншого боку добре, що футболісти потрапляють на вищий рівень і розвиваються. Особливо, це стосується Коноплянки. Це дуже розумний і талановитий футболіст і я думаю, що його чекає велике майбутнє у цій команді.

— А тобі самому надходили вигідні пропозиції з-за кордону?

Арменд: Так, пропозицій було багато, але мені в Полтаві було комфортно, тут збувалися мої мрії і я вирішив залишитися. В мене одного разу було вигідна пропозиція поїхати грати до Туреччини, проте я поговорив з Павловим і Бабаєвим і вирішив залишитись. Я ніколи не ставив за головну мету життя заробити багато грошей. Це велика помилка багатьох футболістів. Є багато прикладів коли гравці, женучись за грошима йдуть у багаті клуби і там забуваються. Треба завжди тверезо оцінювати свої можливості і те наскільки ти потрібен тій чи іншій команді. Так я все оцінив і залишився в Полтаві.

— Щойно ти сказав, що не плануєш довго грати в футбол, чим займатимешся далі?

Арменд: Напевне десь півроку відпочиватиму від футболу, так щоб взагалі забути, що він існує (сміється). А там далі буде видно, напевне проводитиму більше часу зі своєю родиною.

— Хочеш залишитися в Полтаві, чи повернешся на Батьківщину?

— Я людина віруюча і не хочу загадувати наперед. Я живу сьогоднішнім днем, а що буде завтра ми побачимо завтра.

Про мусульманську віру

— Ти заговорив про віру і попередив моє наступне запитання. В Албанії більша половина мешканців — мусульмани, трошки менше православних християн і католиків. Як у вас на одній території вживаються представники різних віросповідань?

Арменд: Албанія це одна з найбільш дружних країн у світі. Навіть після трагічних подій у Франції, які поділили світ на дві частини, албанці все-одно дружать між собою. Мусульмани вітають християн з їхніми релігійними святами і навпаки. Жодних релігійних конфліктів в Албанії не було і не буде, адже ми розуміємо, що кожна людина має право вірити у те, що їй ближче. Так, ми мусульмани, особливо, якщо брати Косово, де в Аллаха вірить 98% населення, але я вже давно живу у православній Україні і мене все влаштовує. У Полтаві жодного разу не було ніяких проблем з моїм віросповіданням. До всіх наших свят і обрядів тренери ставилися з розумінням, якщо треба було відпускали з тренування в мечеть. Навіть зараз коли у світі, прикриваючись ісламом творять кровопролиття, до нас тут ставляться з повагою. Мушу сказати, що всі ці відомі терористичні організації і т. п. Насправді керуються зовсім не ісламом. У Корані є такі слова — «Якщо тебе кличуть вбити людину не йди туди, адже загубивши одну безневинну душу, ти вб’єш цілий світ».

— Тим не менше в світі існує стереотип, що іслам — агресивна релігія

Арменд: Так існує, в першу чергу через те, що люди сліпо довіряють телебаченню, яке показує терористів, що вбивають людей з криками «Аллах, акбар!». Але ж зараз у вік інформаційних технологій можна легко знайти вірну інформацію, почитати той самий Коран і порівняти суть святого письмо і суть тих, хто чинить злочини прикриваючись ним.

Про проблеми України і Полтави

— Арменд, твоє дитинство опалила війна в Косово, а зараз стріляють на сході України...

Арменд: Це дуже погано, адже зазвичай гинуть абсолютно безневинні люди. Я кілька разів чув історії про те, як у селах на Донбасі до будинків простих бабусь та дідусів прилітали снаряди. Ц почалося дуже давно і важко сказати, хто в цьому винен. Я пам’ятаю як розвивалася Албанії, ми десять років йшли до того, щоб ввести безвізовий режим з ЄС, а зараз готуємося до входу в Євросоюз, на що треба ще десь стільки ж років. Українці ж хочуть одразу потрапити в Європу, але ж там важко, до цього треба готуватися і довго працювати над собою. Така багата на природні ресурси держава як Україна не може так жити. Мій мозок просто не сприймає, як у такій самобутній країні люди страждають. Я сподіваюся, що скоро все закінчиться і над головами українців буде мирне небо.

— Ви обоє вже давно є полтавцями, і напевно напряму стикалися з різними проблемами міста, зокрема ваш тренер Василь Сачко на прес-конференцїї незлим тихим словом згадував полтавські дороги...

Арменд: Так, вони нас іноді просто вбивають (сміється). Зараз звісно намагаються класти асфальт на проблемних ділянках, але ніхто не знає, як довго він протримається. Можливо, до першого дощу. Полтава — багате місто і має багато можливостей для розвитку. Що стосується футболу, то «Ворскла» давно хоче побудувати футбольні майданчики, де б тренувалися діти. І я знаю, що керівництву клубу дуже важко знайти спільну мову з мером, щоб орендувати для цього землю. Від «Ворскли» завжди йшла така ініціатива, але домовитися так досі і не вдалося. Я не знаю, про що думають міські очільники і які у них апетити, але я вважаю, що якщо тебе обирають мером міста, то ти маєш відповідати виборцям своїми діями на його благо.

Ардін: Я постійно іжджу Полтавою на машині, то можу сказати, що це просто жах. Я їжджу зазвичай по центру, то навіть там дороги жахливі, а коли доводиться їхати на базу через Вакуленці, так там доріг немає взагалі (сміється). По кам’янці взагалі стараюся зайвий раз не їздити так як шкода машину. Ремонтувати авто доводиться ледве не кожного місяця. Постійно «летять» диски, підвіска, колеса. Іноді ж буває таке, що ми спішимо на тренування, а на шляху ями по 30 сантиметрів, я взагалі не знаю, як таке можливо.

Арменд: У нашому маленькому молодому Косово, країні якій всього 15 років дороги просто ідеальні, завжди ремонтуються. Одного разу до нас з Ардіном прилетіли в гості наші батьки. Я завчасно попереджав тата, щоб не лякався, коли побачить місто без доріг, так він мені не повірив, думав жартую. А потім коли ми на вихідних виїхали в Полтаву на машині, батько просто вжахнувся. Будемо надіятися, що мер виправить свою помилку стосовно доріг, а коли вже на те пішло, то після виборів прийде нова людина і зробить все як треба.

Про дозвілля у Полтаві

— Де ви любите відпочивати в Полтаві?

Ардін: Зазвичай, я проводжу вільний час у центрі міста, гуляю в районі ЦУМу, Білої Альтанки, там дуже гарно. Завжди гарна атмосфера, люди радіють, відпочивають.

Арменд: Я люблю гуляти полтавськими парками. Полтава, надзвичайно гарне, зелене місто, а також маленьке тихе і спокійне. Особливо коли в Полтаву навідується моя родина, ми часто гуляємо в парку «Перемога» чи полтавському дендропарку. Взагалі, я люблю природу.

— Чи є у вас якісь хобі, які можуть ненадовго відволікти від роботи. Які ви любите книги, фільми, музику?

Арменд: В нас дуже мало часу для того, щоб розслабитися. Особисто я люблю відпочити, плаваючи в басейні. Іноді дивимось з Ардіном кіно, переважно бойовики і трилери. В кіно ходили на всі «Форсажі». Щодо книг, то я художню літературу не люблю, а от релігійну літературу читаю із задоволенням, і Ардін теж читає мої книги (сміється). Ну а щодо музики, то я я слухаю спокійну музику, переважно джаз. Він допомагає мені розслабитися. Хоча іноді доводиться слухати Потапа і Настю Каменських (сміється).

Ардін: Я люблю Майкла Джексона, 50 cent, а та теж слухаю джаз і американський поп.

Нагадаємо, що сьогодні стало остаточно відомо, що першим суперником «Ворскли» у Лізі Європи буде «Жиліна» — найтитулованіший клуб Словаччини. Тож побажаймо удачі Арменду, Ардіну і усій команді у боротьбі з цим нелегким противником.