Максим Кучинський: «Полтава стала для мене рідним містом»

Максим Кучинський

Перша ліга українського чемпіонату постійно приносить якісь приємні і не дуже сюрпризи то футболіст «Кримтеплиці» Роман Войнаровський заб’є найшвидший гол в історії світового футболу, то Сергій Кузнецов, граючи за «Севастополь» заб’є гол рукою і його зарахують. То воротар заб`є гол, який потім стає кращим голом сезону. А ось до цього вже причетна Полтава. У минулому чемпіонаті ФК «Полтава» грала виїзний поєдинок проти «Десни». На 31-й хвилині полтавці пропустили гол з пенальті і програвали. У доданий арбітром час біля воріт чернігівців подають кутовий. Гравець «Полтави» звільняється від опіки і прекрасним ударом головою зрівнює рахунок, цим самим рятуючи команду від поразки. Цим футболістом був воротар ФК «Полтава» Максим Кучинський який прибіг на стандарт допомогти своїм партнерам в атаці. Пізніше гол нашого кіпера визнали найкращим в сезоні. Сьогодні Максим Кучинський в ексклюзивному інтерв’ю розповів «Полтавщині Спорт» про свій футбольний шлях і про те, чому Полтава назавжди залишиться його улюбленим містом.

— Максим, зазвичай левова частка уваги любителів футболу і спортивних ЗМІ зосереджена навколо вищих дивізіонів. У Полтаві, де є команда Прем’єр-ліги чи не має у вашої команди недостачі у вболівальника, увазі, спілкуванні?

— Абсолютно ніякого. У нас є свої вболівальники, які віддані саме нам, навіть на виїзд до Тернополя з Полтави приїхали люди,щоб нас підтримати. Їх було всього троє, але все ж нам було дуже приємно.

— Вболівальники «Полтави» висловлювали футболістам своє невдоволення після домашнього матчу з «Сумами».

— Так, і їх можна зрозуміти. Ми програли першу кубкову гру, а у стартовому матчі чемпіонати зіграли внічию з рахунком 2:2, хоча вели 2:0. Вони чекають від своєї команди видовища і перемог.

— Зараз на ваші матчі ходять полтавці, але розпочали свою кар’єру ви не тут

— Так, я народився і виріс у Запоріжжі і саме там розпочав грати у футбол.

— З чого розпочалося ваше захоплення цим видом спорту. Був якийсь поворотний момент, можливо побачили якийсь матч і захопилися? Чи були у вас якісь кумири?

— Футболом активно займався мій батько, який теж грав на позиції воротаря. Він не був професіоналом, але любов до футболу мені прищепив. Я змалечку хотів цим займатися і попросив батьків віддати мене до спортивної секції. Так я потрапив до школи запорізького «Металурга». Кілька років я пограв у полі, потім став в рамку. В дитинстві мені дуже подобалася гра франзузського голкіпера Фабьєна Бартеза. Я захоплювався цим футболістом.

— В якому віці підписали свій перший контракт з «Металургом»?

— Перший дитячий контракт я підписував ще з батьками у 15 років. Проте вже менш ніж за рік клуб запропонував мені дорослий професійний контракт.

— Якщо не секрет, якою була зарплата 16-річного футболіста в Запоріжжі

— Згідно до дитячого контракту моя зарплата складала 370 гривень (сміється). Здається, я її так ні разу й не отримав, а от по дорослому контракту, якщо я не помиляюся, я отримував близько півтори тисячі гривень на місяць.

— Чи пощастило вам пограти у вищій лізі у складі запорожців?

— Пограти — ні, довелося лише посидіти на лавці запасних (сміється). Я дублював спочатку Андрія Глущенка, потім Віталія Постранського, а потім взагалі відправився в аредну у Кіровогорадську «Зірку», яка тоді виступала у другій лізі. Перед нами було завдання вийти у першу лігу, і ми у тому ж сезоні його виконали.

— Чи важко було адаптуватися до нової команди, міста, до футболу у другій лізі?

— Ну там тоді був тренером Ігор Жабченко, який тренував збірну футболістів 1988 року народження у якій я грав. У «Зірці» тоді було багато збірників, тому ми всі були давно знайомі і зіграні. Можливо саме це нам і допомогло швидко підвищитись у класі.

— Після цього підвищення ви повернулися до Запоріжжя

— Так, «Металург» повернув мене з оренди і я травмувався. У першій же грі за дубль запоріжців я зламав собі руку. Я постійно тренувався з першою командою, проте грав за дубль.

— Коротше, з рідним клубом не склалося.

— Можна сказати й так. Я пограв там ще півтора року і попросив собі статус вільного агента. Треба було все розпочинати з початку і я розпочав з другої ліги у чернігівській «Десні».

— У Запоріжжі ви сиділи на лавці запасних і отримували повну зарплату професійного футболіста, яка є немаленькою. Завжди є спокуса не напружуючись утримувати себе на такому рівні і жити в достатку. Багато футболістів піддається такій спокусі. Як мотивували себе рухатися далі?

— Мені завжди було важко не грати, коли ти просто тренуєшся це дуже важко і психологічно і фізично. Для цього вигадали оренди, щоб гравці не втрачали форму. Якщо тебе віддають в оренду це не значить, що ти непотрібний своєму клубові, просто можливо ти ще не готовий до гри в старті. А для того, щоб не піддаватися оманливим спокусам потрібен характер.

— Повернемось до «Десни». Знову нове місто, нова команда. Знову повернулися у другу лігу.

— Тоді для мене головне було не сидіти без команди. Там були тренери з Запоріжжя, я їм зателефонував і попросився на перегляд. Перегляд пройшов вдало і я підписав контракт з «Десною».

— Там ви грали не надто довго і швидко опинилися в Полтаві. Як потраппили у ФК «Полтава»?

— Мій тодішній агент підшукував мені команду і вийшов на «Полтаву». Знову був перегляд і все розпочалося з нуля. Розпочалося настільки вдало, що я і досі, тьху-тьху-тьху, граю в Полтаві.

— Тоді перед командою теж стояло завдання підвищитись у класі?

— Так, коли я прийшов до команди тренером був Анатолій Безсмертний і керівництво поставило нам завдання вийти до першої ліги, яке ми в тому ж сезоні й виконали?

— За той час поки ви гравець ФК «Полтава», у команді був період коли ледь не кожного сезону кардинально міняється склад футболістів. На вашу думку, з чим це пов’язано?

— Ну це абсолютно нормальне явище. Хтось перейшов до іншої команди, з кимось вирішили розірвати контракт. Коли закінчується сезон для кожного гравця все починається з початку. Якщо в мене контракт з цим клубом, це ще не значить, що я гарантовано в ньому залишуся. Якщо приміром на мою позицію прийде людина, яка на зборах проявить себе краще, то ніхто не гарантує, що я не піду. Ось так і відбувалося з багатьма футболістами. У нас ніхто так просто не сидить на контрактах, тому необхідно кожного разу доводити, що ти чогось вартий.

— Розкажіть про гол, який ви забили своїй колишній команд і який наробив стільки шуму

— Ми в першому таймі пропустили з пенальті і протягом гри ніяк не могли зрівняти рахунок. Десь хвилини з 85-я я вже почав бігати допомагати польовим гравцям. Перший раз, коли я прибіг на стандарт, суперники провели контратаку і могли нам забити, проте — пощастило. А на останній хвилині я забіг до штрафного, Женя Коваленко, якого вже немає в команді зробив гарну подачу і вийшло так, що я опинився у потрібний час у потрібному місті.

— Тепер на вас навішуватимуть частіше :)

— Хотілося, щоб таких голів було якомога менше. Взагалі бажано, щоб не було нервових моментів, коли голкіпер змушений бігти в атаку. Хотілося б просто перемагати (сміється).

— У цьому сезоні у вас був шанс опинитися в команді Прем’єр-ліги, ви побували на перегляді в «Олександрії»...

— Так, мені зателефонували і запросили на перегляд. На зборах я не почув про свої дії жодного негативного відгуку, проте є ряд н’юансів, які не дозволили мені опинитися там. Все ж таки в «Олександрії» є гравці, які добивалися місця у вищому ешелоні для своєї команди. Серед них і основний голкіпер. Ця людина заслужила на те, щоб грати у Прем’єр-лізі, тому несправедливо було б запросити мене і посадити його.

— Які завдання ставилися перед командою у цьому сезоні?

— Перед кожним футболістом стоїть завдання виходити на поле і віддаватися на максимум. Наше завдання-мінімум бути серед п’ятірки найсильніших, максимум — вийти у Прем’єр-лігу.

— Ви вже досить давно в Полтаві, як вам наше місто?

— Місто невелике і дуже затишне і зелене. Мені щастить на такі міста, що Кіровоград, що Чернігів дещо схожі на Полтаву. До того ж у перший свій рік тут я познайомився зі своєю дружиною, тож Полтава назавжди стала мені рідним містом. Звісно життя футболіста це постійні переїзди, але тут тепер мій дім.