Олексій Матюшенко: «Спорт це не заняття, а стиль життя»

Олексій Матюшенко

Україна має ким пишатися. Коли йдеться про силові види спорту. У всьому світі знані і відомі наші силачі такі як Василь Вірастюк. Михайло Старов. Олександр Пеканов тощо. Не так давно вся країна стежила за змаганнями наших спортсменів на богатирських іграх, змаганнях «Арнольд Класік» та силового турніру у «Квебеку». Якщо говорити про Полтавщину, то у нас богатрирські турніри до недавнього часу проводилися лише у Гадячі, але цього літа кращі силачі області завітали і до Полтави. А організовував це дійство відомий підприємець з Гадяччини, а нині ще й голова Гадяцької РДА Олексій Матюшенко. Сьогодні Олексій Володимирович розповів про те, як він прийшов у спорт, і що змушує його вкладати гроші у атлетів.

— Ви самі колишній спортсмен, коли і як почали займатися?

— Коли я навчався у старших класах мій вчитель фізкультури займався пауерліфтингом і я почав робити це разом з ним. Він вже тоді був майстром спорту з важкої атлетики. Ми організували невеличкий спортзал у підвалі школи і там тренувалися Пізніше коли вже вступив до Полтавського національного технічного університету ім. Юрія Кондратюка, мене тренував Мандя Павло Якович. Там я вже на першому курсі склав нормативи на третій розряд і доріс до кандидата в майстри спорту з пауерліфтингу.

— Що саме привабило вас в цьому виді спорту?

— Фактично моїм кумиром був Арнольд Шварцнегер. В мене вдома всі стіни були обклеєні його плакатами. Це був чудовий приклад для наслідування, на хвилинку, семикратний чемпіон світу з бодибілдингу. Я жив за принципом «зроби своє тіло гідним свого духу». До того ж в мене генетично була схильність саме до силових видів спорту. Тренер мене схиляв до пауерліфтингу. Це не бодибілдинг, де люди тренуються для краси, тут є певний спортивний інтерес і досягнення.

— Пам’ятаєте свій перший похід до спортзалу?

— Перший спортзал, це була дерев’яна лавка і лом на який ми одягали дерев’яні блини. Пізніше ми знайшли для них гриф і з моїм вчителем фізкультури створили невеликий зал у підвалі п’ятиповерхового житлового будинку. У нас були нами ж зварені лавки. А більшість знарядь це були шестерні від трактора. Потім звісно, коли я почав тренуватися в університеті, там були вже інші умови, професійний зал з гарними тренажерами і хорошим тренером, який не лише вчив правильно виконувати вправи, а й багато уваги приділяв психологічній підготовці спортсменів. Цю його науку я пам’ятаю й досі.

Олексій Матюшенко на першому турнірі

— Недалеко від першого походу до спортзалу були і перші змаганнями.

— Так, я їх дуже добре пам’ятаю. Це був чемпіонат Полтавської області. Я тоді виступав у категорії 82. На цих змаганнях я виконав третій розряд і дуже хотів перемогти, але натомість став другим. Це дало мені поштовх до того, щоб працювати над собою ще більше.

— У 2001 році ви стали чемпіоном України, що врізалося в пам’ять з того тріумфу?

— Ми з моїм тренером дуже серйозно готувалися до цих змагань. Чемпіонат проходив у Комсомольську. Я пам’ятаю, що в моїй категорії виступали дуже сильні спортсмени. Їх було п’ятеро. Я відразу дізнався, яку вагу вони замовляли. Я програвав у присіданні. На 5 кг відстав у жимі лежачи і виграв станову тягу. Я зрозумів. що якщо психологічно не зламаюся, то можу святкувати перемогу. Так і сталося, боротьба була настільки рівною, що різниця між першим і другим місцем становила лише 2, 5 кілограми ваги штанги.

— А в міжнародних змаганнях вам виступати не доводилось?

— Ні, так сталося, що я отримав серйозну травму і змушений був закінчити зі спортом. В мене змістився диск у грудному відділи і прищемив нерв. Я п’ять місяців не міг виконувати станову тягу. Потім сталася травма коліна, і присідати мені вже теж було важко. Я з третього курсу почав займатися підприємницькою діяльністю і вирішив всю енергію направити на бізнес.

— Не було думки зайнятися тренерською діяльністю?

— Я два роки тренував студентів у ПНТУ. Спочатку було важко, але потім мені вдалося призвичаїтися до тренерства і мої вихованці стали показувати гарні результати. Проте я вирішив, що займатися підприємництвом і допомагатиму іншим спортсменам добиватися успіху. Для мене спорт це не заняття, це стан душі. Щоб стати переможцем необхідно багато працювати. Це стосується і бізнесу, і політики і будь-якої іншої діяльності. Мені приємно давати людям здоров’я, спортсменам можливість реалізовуватися і радувати глядачів своїми виступами.

(далі буде)

У другій частині інтерв’ю Олексій Матюшенко розповість, як він з бізнесмена перетворився на держслужбовця, а також про богатирські ігри на Полтавщині