Полтавські армрестлери можуть стати кращими у світі, але їм необхідна ваша допомога

Ксенія Безугла та Ігор Окара з тренером Валентином Одінцевим

У будівлі колишнього кінотеатру «Космос», де колись полтавці збиралися, щоб насолодитися свіжими кінострічками, розміщується скромний спортивний зал. Його можна порівняти з атмосферними залами з американських спортивних фільмів кінця 70-х. Суворе сіре залізо на штангах, загрозлива пошарпана від часу боксерська груша, та змішаних запах поту і старого металу роблять це місце особливим.

Саме тут розміщується полтавська обласна федерація армспорту. Полтавщина завжди була серед когорти лідерів у цьому виді спорту, часто за кількістю нагород. Полтавські спортсмени одні з кращих в Україні і гідно представляють нашу державу на міжнародних змаганнях. Саме у цьому спорт-залі тренуються молоді армрестлери, які є героями нашого матеріалу, Ксенія Безугла та Ігор Окара. Ці спортсмени вже є відомими в Україні і їх поважають у Європі. У червні в Болгарії пройшов чемпіонат Європи з армреслінгу Ксенія виборола срібло у боротьбі на ліву руку, Ігор привіз з Болгарії дві бронзові медалі на праву і ліву руки. Ці спортсмени можуть стати і чемпіонами світу, проте зараз потрапити туди не так просто, не все залежить від спорту, а ще й від фінансування. Ксенія Безугла та Ігор Окара розповіли «Полтавщині Спорт» про те, як прийшли у цей спорт і з якими труднощами доводиться стикатися, здобуваючи медалі на міжнародних турнірах.

Ксенія Безугла на чемпіонаті Європи у Болгарії

— Розкажіть будь-ласка, як ви прийшли у цей спорт і що сам вас у ньому привабило. З Ігорем зрозуміло, він чоловік і силовий спорт, а що привабило у армспорті тендітну дівчину?

Ксенія Безугла: Мене до цього спорту залучили бабуся та дідусь, вони вже давно працюють тренерами, тож тут це зіграло свою роль. В дитинстві я починала займатися армреслінгом, але потім пробувала себе і в танцях і у волейболі, займалася музикою. Проте саме цей спорт мені подобався найбільше. Спочатку я просто ходила до дідуся в спортзал, а потім почала серйозно займатися. Потім почалися змагання, з’явився результат. Мені сподобалося перемагати і це мене просто затягнуло.

— Ігоре, а коли ти почав серйозно замислюватися про цей спорт?

Ігор Окара: Я прийшов до цього спортзалу ціленаправлено, щоб займатися армреслінгом. Мені тоді було 17 років. В мене не було мети стати найсильнішим в компанії друзів, чи похизуватися перед дівчатами, чи ще чогось такого. Мені просто подобався армреслінг, я дивися змагання по телебаченню і в один прекрасний момент зрозумів, що теж хочу спробувати. Моїм кумиром був і є Андрій Пушкар.

— А як до цього поставилися твої батьки?

Ігор Окара: Спочатку вони взагалі нічого не знали (сміється), але потім коли з’явилися результати вони моє захоплення схвалили

— Що ще вам дає армреслінг крім задоволення та спортивних результатів?

Ксенія Безугла: Перш за все це гарна реакція, яка знадобиться у будь-якій сфері життєдіяльності, по-друге — впевненість в собі, психологічний комфорт. Ну і по-третє це велика кількість друзів і знайомих. Спорт об’єднує, за столом для боротьби ми всі суперники, проте за його межами — товариші.

Ігор Окара: Ну перш за все це дійсно реакція, ну и сильні руки. Вони теж знадобляться в будь-якій сфері життєдіяльності (сміється).

Ксенія Безугла та Ігор Окара

— Перейдемо від виду спорту до безпосередньо змагань, які труднощі виникають коли ви мандруєте світом, адже це справа затратна.

Ксенія Безугла: Ось в цьому і полягають основні труднощі, адже фінансування бажає кращого. Всі поїздки відбуваються за наш кошт. Нам потім обіцяють ввідшкодувати хоча б дорогу, але зазвичай далі обіцянок справа не доходить. У минулому році за чемпіонат світу нам видали преміальні, але вони не покрили і половини затрат.

— А звідки ж ви берете гроші на такі поїздки?

Ксенія Безугла: Зазвичай допомагають родичі і друзі, основні витрати лягають на  федерацію (ПОМГО "Федерація армспорту", авт.) та її президента Валентина Одінцева. Цей спортзал у якому вона розміщується приносить для організації невеликий дохід, адже сюди приходять тренуватися люди. Проте зараз, коли підскочив курс долара федерація з такими видатками просто не впорається

— Розкажіть про майбутній чемпіонат світу, на який хочете поїхати

Ігор Окара: Це буде в Малайзії у вересні. Коштів для того, щоб туди їхати в нас немає. Це останній чемпіонат де ми можемо виступати ще як юніори, далі лише «дорослі» категорії. Дуже хотілося б його виграти.

— Ви займаєтесь доволі невдячною справою, яка не приносить прибутку, як довго плануєте бути в спорті?

Ксенія Безугла: Так, це справа невдячна і наші видатки і зусилля нічим матеріальним не компенсуються, проте це затягує. Я колись думала, ось відборюся в категорї юніори 21 і закінчу. Були думки, що я все-таки дівчина, навіщо це потрібно і т. п. Проте я зрозуміла, що закінчити не можу і не хочу. Є велике бажання виконати розряд майстра спорту і стати чемпіонкою світу (сміється). Ми з Ігорем вже іноді допомагаємо діткам які приходять до спортзалу, можливо будемо тренерами.

Ігор Окара: Хотілося б залишитися у спорті, у будь-якій якості. Зараз про це рано думати, в мене попереду нова, доросла вікова категорія. Я маю свою мету і не збираюся зупинятися, а що буде потім, те буде потім.

Ці молоді люди у свої юні роки вже досягли багато чого, проте зараз їхній шлях залежить не лише від них, а й від зовнішніх факторів. Ви можете допомогти їм отримати шанс прославити Україну і Полтавщину на весь світ і довести, що українці сильні не лише духом але й тілом. Якщо ви маєте можливість матеріально підтримати Ксенію та Ігора надсилайте кошти на номер карти «ПриватБанку» 5457 0822 3114 3186 (Ксенія Безугла). Подаруйте Полтавщині можливість пишатися своїми талантами.