Новий закон про протидію корупції у спорті: плюси і мінуси

Корупція в українському спорті річ загадкова. Про неї всі говорять, проте не відбулося жодного гучного скандалу, де б було доведено факт хабарництва, чи «договірняка». Це стосується всіх видів спорту, але на особливому положенні тут звісно ж футбол. Здавалося б цей спорт є найбільш публічним і будь-який факт «нечесної гри» легко підняти на великий загал і покарати винних. Проте випадки, коли когось дійсно жорстко покарали, можна перелічити на пальцях однієї руки, а неоднозначних матчів в українському чемпіонаті не меншає. Згадаймо хоча б дивне донецьке «дербі» між «Шахтарем» та «Олімпіком», чи свіжий матч одеського «Чорноморця» та запорізького «Металурга», після якого футболісти запорізького клубу дружно звинуватили свого колегу Віталія Лисицького у тому, що він «здав» матч. І от ВРУ ухвалює закон «Про запобігання впливу на результати офіційних спортивних змагань корупційних правопорушень». Автор закону Андрій Павелко — голова Федерації футболу України. Закон передбачає прозорість всіх процесів пов’язаних з проведенням офіційних спортивних змагань, а за підкупи, «договірняки» передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність. До того ж особам, які мають відношення до змагань забороняється «розміщувати» ставки, стосовно цих змагань. Спортивна, а передусім футбольна спільнота в захваті, здавалося б закон стане панацеєю від всіх махінацій у спорті. Проте чи запрацює у нас цей закон, і якщо запрацює, то як? Давайте проглянемо найбільш неоднозначні моменти даного закону, які взяті з його ухваленого проекту:

1. Відповідальність за правопорушення

Закон пропонує доповнити Кримінальний кодекс такою статтею:

«Стаття 369-3. Протиправний вплив на результати офіційних спортивних змагань

«1. Вплив на результати офіційних спортивних змагань шляхом підкупу, примушування або підбурювання чи вступу в змову стосовно результатів офіційного спортивного змагання з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи, або одержання внаслідок таких діянь неправомірної вигоди для себе чи третьої особи, —караються штрафом від двохсот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк від одного до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років, із спеціальною конфіскацією. 

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені стосовно офіційних спортивних змагань неповнолітніх, або повторно, —  караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, із спеціальною конфіскацією.

3. Порушення заборони розміщення ставок на спорт, пов’язаних з маніпулюванням офіційним спортивним змаганням з одержанням за це неправомірної вигоди для себе або інших осіб у розмірі, що перевищує двадцять мінімальних заробітних плат, —  карається штрафом від семисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк, із спеціальною конфіскацією. »

Як бачимо, покарання суворі: за підкуп, або ініціативу «договірняка» — штраф, або позбавлення волі терміном від одного до трьох років, таке ж правопорушення вчинене повторно — від двох до п’яти років тюрми. Особливо оптимістично виглядає той факт, що санкції статті стають більш жорсткими, коли йдеться про дитячі змагання. Поки-що це все гарно виглядає лише на папері. Покарання може наступити лише після вироку суду, а знаючи огріхи нашої судової системи його можна уникнути, проте той факт, що будь-яка неоднозначна дія арбітра, тренера чи футболіста може стати приводом для кримінального розслідування, має зіграти позитивну роль. Проблеми з законом здатні кожному зіпсувати репутацію і це може стати певним застережником.

2. Заборона ставок для учасників змагань

Ст. 8 п. 4

«Спортсменам, особам допоміжного спортивного персоналу, які беруть участь у спортивному змаганні, посадовим особам у сфері спорту забороняється розміщати ставки на спорт щодо результатів офіційного спортивного змагання, в якому вони (їх команда) беруть участь.»

Здавалося б, дуже правильна і потрібна стаття закону. Але ж її дуже легко обійти, використавши для ставок підставну особу. Яким чином суб’єкти протидії корупції будуть перевіряти, хто і як робить ставки — невідомо.

3. Анонімні повідомлення про правопорушення

Стаття 13. Повідомлення про факти корупційного впливу на результати спортивних змагань

«1. Спортсмени, особи допоміжного спортивного персоналу, посадові особи у сфері спорту, інші особи, які здійснюють діяльність у сфері спорту, в тому числі представники засобів масової інформації, зобов’язані негайно повідомляти про відомі їм факти вчинення або підбурювання до вчинення корупційного впливу на результати офіційних спортивних змагань суб’єктам протидії корупційним правопорушенням.

2. Повідомлення, вказане в частині першій цієї статті, може бути здійснене без зазначення авторства (анонімно) і підлягає розгляду, якщо наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.»

Згідно до цієї статті, кожен, побачив у футбольному матчі чи іншому спортивному змаганні ознаки корупційних діянь, може анонімно звернутися до правоохоронців. З одного боку це може дозволити самим спортсменам і функціонерам боротися з корупцією всередині спорту. З іншого — анонімність може призвести до великої кількості фіктивних звернень, які направлені на з’ясування стосунків, а не на протидію корупції.

Невідомо чи запрацює цей закон чи ні, проте як бачимо реалізувати задум буде дуже складно. Один з пунктів закону, рекомендує ЗМІ для кращої його роботи вести активну пропаганду протидії корупції у спорті. Що ж, кращою пропагандою будуть судові справи і справедливо покарані зловмисники, при чому, як на професійному, так і на любительському рівнях.