Полтавський кікбоксер Владислав Городчанін: «Любов до кікбоксингу не піддається поясненням»
Владислав Городчанін
Ексклюзивне інтерв’ю з полтавським спортсменом та тренером, чемпіоном світу з кікбосингу серед любителів Владиславом Городчаніним
Восени в Іспанії відбувся чемпіонат світу з кікбоксингу серед любителів. Троє полтавців привезли звідти золоті нагороди. Це наша недавня героїня Ольга Голинська, 11-річний хлопчина Андрій Мухаметшин і тренер цих спортсменів Владислав Городчанін. Цими вихідними та ж сама компанія тільки в більшому складі завоювала купу медалей на всеукраїнському турнірі. Сьогодні спортсмен і тренер Владислав Городчанін дав ексклюзивне інтерв’ю для нашого видання.
— Владиславе, зараз ви здобуваєте медалі і виховуєте чемпіонів, але ж так було не завжди. З чого все починалося?
— Коли я був ще школярем, я пішов у секцію тхеквондо-ІТФ. Мене приваблювали гарні кімоно, чорні пояси і т. д. До того ж ми всі тоді росли на фільмах з Брюсом Лі, Ван Дамом та іншими. Тхеквондо виглядало велично. Навіть свого часу їздив на міжнародні змагання з цього виду спорту. Пізніше я почав тренувати, проте так сталося, що в мене були певні розбіжності з моїм тренером і я опинився у клубі «Легіон» вже як кікбоксер.
— Хто був вашим тренером у «Легіоні»?
— Спочатку я тренувався у Руслана Кривуші. Потім, коли він переїхав, тренувався і сам, і з Олегом Панкратьєвим і з іншими. У Кривуші мені пощастило займатися разом з кращими кікбоксерами світу Алімом Набієвим, Романом Маіловим, тощо. Закінчилося все тим, що я вирішив створити власний клуб. Так з’явився СК «Чемпіон».
— А чому проміняли тхеквондо-ІТФ саме на кікбоксинг. Вашій підопічній Ользі Голинській не вистачало сильних ударів, а вам?
— Справа не в ударах. Просто мені подобається. Я люблю цю справу і це не піддається пояснення. Можливо, привабила схожість з боксом.
— У вас вже багато вихованців в «Чемпіоні»?
— Основний кістяк це десять людей. Ще 5-10 чоловік поки що знаходяться на дещо нижчому рівні.
— Коли ви боксуєте — ви боєць, але ж всі аматори займаються чимось іншим. Де ви працюєте?
— Я педагог-організатор. Займаюся з дітьми в гуртках, шашки, шахи, футбол тощо.
— Тобто вдень з дітьми в шашки, а увечері — кікбоксинг?
— Так, ввечері все по-дорослому (сміється).
Ольга Голинська, Андрій Мухаметшин та Владислав Городчанін
— Спортсмени-аматори часто зіштовхуються з серйозними фінансовими труднощами, особливо коли йдеться про поїздки за кордон.
— Так, і ми не виключення. Катаємося всюди за свій кошт, а федерація ці гроші рідко повертає. Та й зі спонсорами тяжко. Хороший спонсор, це як правило або колишній спортсмен, або чийсь хороший друг, або ж кікбоксингом займається його дитина. Всі інші зазвичай керуються ринковими відносинами і шукають у цьому вигоди.
— Можливо тому багато спортсменів переходять у ММА.
— Ну от і я зараз запроваджую у «Чемпіоні» програму ММА (сміється) Будемо і ми над цим працювати і складати конкуренцію іншим полтавським командам.