В’ячеслав Богомол: «Стосунки між двома людьми завжди важливіші ніж стосунки між націями»

В'ячеслав Богомол

Змішані єдиноборства (ММА) є одним з найбільш видовищних видів спорту і має неабияку популярність у світі. Ще б пак, людям подобається спостерігати за тим, як двоє чоловіків гамселять одне одного у сітчастій восьмикутній клітці, при цьому використовуючи прийоми з різних бойових мистецтв. Тут можна бити руками і ногами, душити, в’язати і багато чого іншого. При цьому багато поєдинків закінчуються через те, що один з суперників не може продовжувати. Зовні це виглядає, як звичайна бійня, через що ММА прозвали боями без правил. Подібні видовища подобалися людям ще у Древньому Римі (гладіаторські бої). На сучасних гладіаторських боях нікого не вбивають, там є обмеження і судді, які можуть вчасно зупинити бій, але вони так само користуються попитом. ММА транслюють на увесь світ, а кращі бійці заробляють великі гроші і користуються неабиякою популярністю. У Полтаві теж є свої гладіатори, які виступають на серйозному рівні. В’ячеслав Богомол, більше відомий як Бізон у свій 21 рік провів десять професійних боїв, з яких вісім виграв. Останній бій Бізон провів у Москві на турнірі під егідою М-1 — третього за рангом бійцівського промоушену на планеті. Вище за М-1 тільки UFC та Bellator. Сьогодні Бізон ексклюзивно поспілкувався з «Полтавщиною Спорт»:

— Слава, коли перед полтавським турніром «На грані» тебе запитали як ти прийшов до ММА, ти відповів «йшов-йшов і прийшов». А з чого все почалося, що підштовхнуло до того, щоб йти?

— Я з дитинства любив спорт, проте не завжди мав можливість ним займатися. Я рором з Зіньківського району і в себе вдома завжди вів спортивний образ життя, грав у футбол, підтягувався на турніку.. але системно займатися змоги не мав. У Полтаву я приїхав на навчання, вступивши до політехнічного коледжу. На першому курсі проходив в пошуках, а потім разом з друзями потрапив на панкратіон до тренера Віталія Макаренка. Друзі з часом «відсіялися», а я досі у спорті, адже отримую від цього задоволення.

— Хто з відомих спортсменів тебе надихав?

— Якщо говорити про ММА, то я спочатку захоплювався Федором Ємельяненком та Мірком Крокопом. Я пам’ятаю, мені колись друг знайшов і включив на комп’ютері їхні бої і мене захопило. Колись було таке, що я цілу ніч займався тим, що знаходив і переглядав їхні бої.

— Ти пам’ятаєш свої перші змагання?

— Якщо чесно перший поєдинок я провів по кікбоксингу. Це був клас аматори і тоді я просто фізично знищив суперника. А якщо говорити про змішані єдиноборства, то моїм першим турніром був чемпіонат Полтавської області, який я виграв. Тоді мені довелося битися у фіналі проти Віталія Оніщенка. На той момент він був сильнішим за мене, але я на характері в нього виграв.

— Для тебе зараз кожний бій це подія, чи ти вже встиг звикнути? Все ж є різниця битися на турнірі в М-1 чи на чемпіонаті області.

— Якщл чесно, різниці немає. Жодного суперника не можна недооцінювати, де б ти не виступав. Неважливо який турнір, чемпіонат області, чи чемпіонат світу. Як казав мій тренер Ігор Онопрієнко, якщо задрати носа, можна пропустити в бороду.

— Як з’явилося прізвисько Бізон, за яким тебе зараз впізнають?

— Це прізвисько пристало до мене на тренуванні. Ми раніше займалися у школі «Авангард» ім. Шемякіна і одного разу грали в одну розминочну бірцівську гру. На маті бігають люди, а один з борців, зображуючи зомбі, бігає на чотирьох і валить всіх з ніх. Хто впав — той тепер теж «зомбі». Словом, я почав швидко всіх валяти, і тренер жартома промовив «от бізон». Наступного дня мене вже так прозивали всі. Спочатку було незвично і не дуже приємно, а зараз, вже звик і ставлюся до цього спокійно. Буває так, що люди не знають як мене звуть, а знають лише як Бізона.

— Один з твоїх товаришів сказав в інтерв’ю, що 90% перемоги в бою здобувається не кулаками і ногами а головою. Ти з цим згоден?

— Так звісно. Кожен боєць, який виступає на професійному рівні розуміє, що в бою треба думати. ММА це дуже різносторонній спорт, який постійно розвивається і вдосконалюється. За ним треба слідкувати і постійно поновлювати свій арсенал. Сама лише груба сила тут не допоможе. Будь-яка «фізуха» швидко закінчиться, якщо суперник краще підготовлений.

— У твоїй кар’єрі були випадки, коли ти за рахунок стратегії перемагав суперника, сильнішого за себе.

— Таким був навіть мій дебютний професійний поєдинок. Це було в Харкові в клубі «Оплот». Мені протистояв боєць, який був набагато сильнішим за мене (Іван Кащеєв, — авт.). В нього за плечима було вже кілька сутички, і виглядав він набагато переконливіше за мене. Я тоді думав нічого собі, оце монстр. На мене тоді ніхто не ставив і не чекав перемоги. І що ж він фізично мене тисну-тиснув і видихся, а я його придушив і виграв. По суті, цей бій і був моїм трампліном, після нього про мене почали говорити.

— Чи пам’ятаєш ти свій міжнародний дебют?

— Здається, це був турнір в Сургуті. Взагалі я багато де бився, і в Росії, і в Казахстані, і в Білорусі. Всюди спортсменів приймали з великою пошаною.

— Нещодавно ти виступав на турнірі серії М-1, де програв російському спортсмену Валерію Мяснікову. Це доволі серйозний рівень. Які враження в тебе залишилися?

— Не дивлячись на те, що я поступився, враження залишилися виключно позитивні. Це було круто. В принципі від самого турніру я кайфонув. Там було багато крутих спортсменів, які виступають в UFC і з ними було дуже приємно спілкуватися. І приймали нас там як почесних гостей.

— А як спілкувалися з російськими спортсменами? Не було конфліктів чи провокацій?

— Ні в якому разі. Спортсмени ніколи не звертали уваги на політичні конфлікти. У нас на першому плані стосунки «людина і людина», а не «українець і росіянин».

— На тому ж турнірі виступав твій товариш, полтавець Дмитро Микуця. Його чомусь представили як спортсмена з Білорусі. Що це було?

— Чесно кажучи, я сам не одразу зрозумів. В спорті таке буває. Організаторам треба було заявити на турнірі білоруську команду і вони попросили його виступити як білоруса. В принципі нічого страшного я тут не бачу, адже результати йдуть в його «Шердок», де він записаний як український спортсмен.

— Теоретично може так статися, що на наступному турнірі вже тебе попросять виступити під іншим прапором, скажімо під російським. Ти погодишся?

— Однозначно ні. Особисто я не маю нічого проти росіян, в мене з багатьма спортсменами звідти гарні стосунки. Проте я розумію, що на мене дивляться люди, для яких це щось означає. Серед цих людей є мої прихильники, друзі, родичі. Мене просто не зрозуміють. Хоча повторюся, жодної неприязні до росіян в мене немає і стосунки між людьми для мене завжди важливіші ніж стосунки між націями.

— Ти напевне, як і всі мрієш виступати в UFC?

— Звісно мрію. Як і кожен спортсмен, я хочу вдосконалювати себе, ставати кращим і виступати на найвищому рівні. На сьогоднішній день найвищий рівень це UFC.

— Хто із сучасних бійців UFC тобі імпонує?

— Там кожен боєць по-своєму цікавий. Велику повагу викликає Ден Хендерсон. Йому вже 47 років, це для бійця доволі солідний вік. При цьому він входить до десятки кращих у своїй ваговій категорії. Це заслуговує на повагу. Також подобається Конор МакГрегор. Він фантастично налаштовується на поєдинки. Фактично він вже заходить в октагон переможцем.

— Конор персона доволі суперечлива. Він славиться не лише як боєць, але і як першокласний провокатор...

— Думаю, що це просто частина шоу. Таким чином він привертає публіку всього світу до ММА.

— Ти говориш, що українські і російські спортсмени добре спілкуються. Можливо варто використати спорт, як канал для порозуміння між народами? Можливо варто зробити якусь показову акцію. Ти готовий до такого?

— Так, звісно. Я можу подати руку будь-якому російському спортсменові і знаю, що мені її теж подадуть. Мушу сказати, що спорт вже служить таким каналом, щоправда лише серед самих спортсменів.

— Як ти вважаєш, спортсмени здатні змінити світ?

— Змінити світ здатна кожна людина. Спортсмени — не виключення. В принципі вони його і так змінюють. Можливо, якась дитина, дивлячись на крутого бійця, сама почне займатися спортом і це вбереже її від алкоголю й наркотиків. Здавалося б така маленька річ, але все ж можна вважати, що світ змінено на краще.