Ми не «Барселона»-2: чому вихованці ДЮСШ «Ворскла» не здатні принести користь першій команді?

22 червня закінчився третій тур групового етапу Євро-2016 у Франції. За кілька хвилин до півночі стали відомі всі учасники плей-офф європейського футбольного форуму. Серед команд для яких футбольне свято все ще продовжується опинилися збірні Ірландії, Північної Ірландії, Уельсу та Ісландії. Футбольна збірна України за три матчі турніру не забила жодного голу, не здобула жодного очка і вчора вже прилетіла додому. Щоправда не у повному складі. В когось ще триває відпустка, і він продовжує відпочивати.

Чим Полтава гірша за Ісландію?

Населення крихітної острівної країни Ісландії становить близько 322 тисяч людей з яких етнічна більшість корінні ісландці нащадки вікінгів. Приблизно стільки ж людей проживає у Полтаві. У Північній Ірландії проживає близько 1,7 мільйона людей, що не набагато більше населенням скажімо Полтавської області (1,4 мільйона). У таких крихітних країнах набралася необхідна кількість футболістів щоб створити національні збірні, і не прості — а такі що грають у плей-офф чемпіонату Європи. І Якщо Північна Ірландія крім українців нікого не переграла, то ісландці навпаки нікому не дали переграти себе, відібравши очки у Португалії з Кріштіану Роналду, та драматично перегравши Австрію з Алабою та Арнаутовічем.

У Європі є ряд країн, які мають потужні національні збірні, але слабкий футбол на клубному рівні. За прикладами далеко ходити не треба, достатньо знову зазирнути на Євро: Хорватія, Польща і навіть Австрія. В даному випадку внутрішній чемпіонат країни впливає на силу збірної виключно на дитячо-юнацькому та молодіжному рівні. Практично всі футболісти дорослих команд у таких збірних грають за кордоном. В українській збірній з легіонерів (Росію і пострадянський простір не беремо) один Євген Коноплянка, всі інші — представники вітчизняних клубів. І після невдалого виступу на Євро один з основних гравців збірної прямо заявив, що причина такої гри в тому, що слабшого чемпіонату ніж український годі й шукати.

Полтавщина не країна і національної збірної в нас немає, але є кілька професійних футбольних клубів. Флагманом полтавського футболу є ФК «Ворскла», який грає в елітному дивізіоні, і за який вболіває увесь регіон. Після того як з команди пішов Артем Громов з полтавських футболістів, які виходять на поле за основну команду більше ніж двічі за сезон, залишилися Олег Бараннік, уродженець Семенівщини, та Володимир Чеснаков. При цьому Олегові вже 24 роки, що для футболістів у всьому світі — вік розквіту, але Олег не основний навіть у «Ворсклі», не кажучи вже про ймовірне «підвищення». Інша історія — Володимир Чеснаков. Уродженець Глобинщини він став лідером і символом ворсклян, але і йому вже 28 років. Володимира важко назвати майбутнім команди, він її нинішній символ. А що ж у майбутньому?

Кого виховала дитячо-юнацька система «Ворскли»?

Всі легенди полтавської «Ворскли» останніх років вчилися грати у футбол не в її системі. Андрій П’ятов, Володимир Чеснаков, Артем Громов, Олег Бараннік — вихованці ДЮСШ «Молодь». Роман Безус — вихованець школи кременчуцького «Кременя». Сергія Кравченка виростила школа донецького «Шахтаря», Григорія Ярмаша — школа «Динамо». Кого ж виховала школа «Ворскли» і кого вона виховує зараз?

На відео нижче ви можете побачити кращі голи червня від вихованців академії каталонського клубу. Тут зібрані голи з чемпіонатів різних вікових груп і ви можете побачити як маленьких хлопчиків, так і підлітків. Можу побитися об заклад, що і самі хлопчики і особливо їх батьки з задоволенням переглядають ці відео і пишаються. Подібні відео регулярно можуть переглянути ті хто підписаний на сторінку «Барселони» у Facebook. Це говорить про те, що якщо хлопчина одягає футболку «Барселони», то навіть у 5 років він вже є частиною великого клубу. А вболівальники з усього світу при цьому вже можуть слідкувати за ним і пишатися.

А на цьому відео вихованець ДЮСШ «Ворскла» Ярослав Миць забиває гол зі штрафного у ворота «Інваспорта».

Відео не надто якісне, зняте на звичайну «мильницю», проте Ярослав, ймовірно, теж кілька разів його з задоволенням переглянув, а його батьки, побачивши його, пишалися своїм чадом.

А ось тут 9-річний ворсклянин Дмитро Дзюба жонглює м’ячем.

Всі ці відео об’єднує одне — його головними героями можна пишатися, але є кілька «але»:

Перше відео взято з офіційного сайту «Барселони». Для того щоб на нього, хлопчикам з академії необхідно круто грати у футбол і забивати гарні голи, а також постійно вдосконалювати свою майстерність. Тобі може бути лише 9 років, але якщо ти граєш круто — тебе знатиме увесь світ.

Друге відео — з «Полтавщини Спорт». Для того, щоб стати його героєм достатньо того, щоб на рядовий матч аутсайдерів аматорського чемпіонату міста прийшов журналіст з фотоапаратом і метою зняти хоч один гол, щоб поставити на сайт. Ще одна умова — заряджені батарейки фотоапарату. Інакше — хоч в падінні через себе забивай — ніхто про це не дізнається.

Третє відео — зі сторінки ФК «Ворскла» у Facebook. Щоб потрапити на нього необхідно, щоб коли ти жонглюєш м’ячем, повз проходив хтось на кшталт прес-аташе клубу і захотів зняти тебе на камеру.

Для дітей і юнаків у школі «Ворскли» існує лише один вид мотивації, фінансовий. Цим школа нашої команди напевно не краща за інших. Можливо тому в нашій країні виростають футболісти які потім їдуть «годувати сім’ю» в «Кубань». Але ж не все так погано, полтавська земля багата талантами. Кожного разу, коли хтось на молодіжному рівні проявляє себе, в устах оточуючих він одразу ж стає «другим Шевченком», ну або мінімум «другим Шарієм». А що відбувається далі — у наступному абзаці.

Куди діваються юні таланти у системі «Ворскли»?

У 2010-му році команда ДЮФШ «Ворскла» U-17 (покоління 1993 р. н.) стали чемпіонами ДЮФЛ у першій лізі. З цього покоління лише кілька людей дійшли до дубля команди, гравцем основи не став ніхто. Подивіться на ці обличчя і ці прізвища чи чули ви про когось з них у Прем’єр-лізі?

Деякі хлопці, згадуючи ці часи, розповідають, що тренувалися виключно на гаревому полі, а бутси бачили лише на іграх. Називати себе вони не захотіли.

— Ми проводили матчі ДЮФЛ на стадіоні «Лтава» і всі хто до нас приїжджав, захоплювалися поле, думаючи, що ми там тренуємося, але насправді ми тренувалися на запасних полях стадіону «Ворскла» на щебені, — розповідає один з футболістів. — При цьому бутси ми одягали лише на матчах і не встигали іх навіть «розтоптати».

Вихованці дещо старшого покоління гравців розповідають, як набирали людей в команду:

— Якщо в інших школах на кшталт «Динамо» чи «Металіста» був якийсь відбір, то в нас був лише набір. Школи як такої не було, це своєрідний футбольний гурток. Жодної системи підготовки не було. Набирали практично всіх підряд. Як люди виходили на інший віковий рівень — теж незрозуміло. До людей просто підходили і говорили — ти проходиш в дубль. Всіх інших підписували як стажерів, тобто ти тренуєшся, отримуєш якусь зарплату, але в іграх участі не береш. Мотивували лише преміальними, але як їх отримати, коли ти не граєш, а причин тобі не пояснюють. Взагалі, на юнацькому рівні ми виконували одні вправи, у дублі — зовсім інші, про які раніше навіть не чули. Звісна річ, що ми опинялися не готовими до таких змін. Таке враження, наче ти потрапляєш в інший клуб.

Зі слів футболістів системи «Ворскли» різних поколінь, можна зробити висновок, що структури підготовки футболістів у «Ворсклі» просто не існує. Про якусь клубну філософію взагалі не йдеться. Існують штучно створені дитячі команди різних вікових груп, та й то лише через те, що для команд УПЛ це вимога. Ще існує щось, що чомусь називається школою «Ворскли» і тренери, які отримують зарплату. При цьому ця «школа» для головної команди нікого не готує, що викликає певні запитання. З покоління 1993 року лічені футболісти залишилися у професійному футболі, з них — ЖОДЕН зараз не грає в УПЛ. Дуже близьким до першої команди «Ворскли» був Максим Марусич, який навіть тренувався з першою командою, але дебютувати так і не зміг. Він єдиний з цієї плеяди, хто ВИХОДИВ НА ПОЛЕ у Прем’єр-лізі у складі львівських «Карпат». Зараз Максим у чернігівській «Десні» і після невдалої першої половини сезону не впевнений чи залишиться у теперішньому клубі. Основна маса гравців цього складу або кочує по командах нижчих дивізіонів, або грає за аматорські команди.

Питання чому більшість вихованців «Ворскли» так і не отримують шансу себе проявити за першу команду давно залишається відкритим і породжує інші. Приміром, якщо вже багато років молоді гравці не відповідають вимогам дорослого футболу, то чому у клубі досі працюють тренери, які мали їх готувати? А якщо відповідають, то чому не мають шансу? Навколо футболу завжди було багато чуток і Полтава у цьому плані не виключення. Подейкують, що деякі тренери які працювали у «Ворсклі», приміром Сергій Свистун і Микола Павлов брали з футболістів хабарі з юних футболістів за вихід на поле. Чи правда це, чи злі чуткі, розповсюджені злими язиками знають лише самі тренери і спортсмени.

Що чекає «Ворсклу» у майбутньому?

У системі «біло-зелених» і зараз тренується багато дітлахів і молоді. Підлітки тренуються не лише на щебені, а й на трав’яному полі на «Леваді». У заявці «Ворскли» багато футболістів, які подають надії, тренуються з першою командою і перебувають на порозі дорослого футболу. Воротареві Яну Вічному навіть вдалося зіграти. У сезоні 2014/2015 «Ворскла» U-21 стала бронзовим призером чемпіонату України у своїй віковій категорії. До вашої уваги склад команди в останньому матчі проти однолітків з «Зорі».

«Ворскла»: Прокопенко, Бобров (Томенко, 89), Пернацький, Логінов (К), Квасний, Одарюк, Д. Кравченко (Пограничний, 84), Ічанський, Олійник (Брага, 90), Кизилатеш (Гаркуша, 90+3), Бараннік (Шаповал, 73)

Лише кілька чоловік з цієї команди вже дебютували у складі дорослої команди. Ще кілька — з основою тренуються. Постійною бойовою одиницею у першій команді не став ніхто.

Можна скільки завгодно говорити про те, що «ми не «Барселона», апелювати до складної ситуації у країні і скрутне фінансування. Проте ситуації в Україні змінювалися, а відсутність уваги до дитячого футболу незмінна. І раніше, і сьогодні «Ми не «Барселона», а також не «Лестер», не Ісландія, і навіть не Північна Ірландія.