Владислав Бобров: «Ми готові вийти на поле в будь-який момент»

Владислав Бобров

Через затяжну економічну кризу в Україні, вітчизняний чемпіонат з футболу суттєво омолодився. У «Лізі Парі-Матч» 2016/2017 з’явилося кілька команд, які прийнято називати «молодими». Приміром, якщо у минулому сезоні дніпропетровський «Дніпро» мав середній вік гравців 28 років і був найстаршою командою УПЛ, то цього сезону у заявці головної команди є лише шестеро гравців, які народилися у 80-х. При цьому на поле виходили лише п’ятеро, один з яких воротар Денис Шеліхов. Семеро «восьмидесятників» у луганської «Зорі», з яких регулярно грають четверо — Бонавентура, Чечер, Любеновіч і Каменюка. У львівських «Карпатах» ветерани лише Ігор Худоб’як, Сергій і Павло Ксьонз. При цьому «Дніпро» вже встиг всіх приємно здивувати гарною атакувальною грою, «Зоря», не маючи навіть домашньої арени, грає в Єврокубках, а «Карпати» спочатку ледь не виграють у «Ворскли», а потім «ганяють» донецький «Шахтар». До молодих команд можна віднести і луцьку «Волинь» і одеський «Чорноморець», але там результати поки що не такі, якими можна похвалитися. Всі вище згадані клуби змушені були пережити своєрідний катарсис.

У полтавської «Ворскли» ситуація більш оптимістична ніж була у «Карпат», «Волині», «Зорі», «Чорноморця» чи «Дніпра». На прес-конференціях Василь Сачко говорить про те, що клуб має певні проблеми пов’язані з фінансами, з команди пішли ключові футболісти, це все говорить про те, що команді важко. Але при цьому до «зелено-білих» приєдналися такі виконавці як Олег Голодюк, Олександр Кобахідзе, Андрій Пилявський... Всі ці прізвища добре знайомі українським вболівальникам, а їх носії — не останні гравці в українському чемпіонаті. До приходу Андрія Пилявського в центрі захисту діяла зв’язка Дитятьєв — Чеснаков. В цей час «Ворскла» пропустила шість голів від «Олександрії» та «Локомотіви». При цьому були претензії і до опорних півзахисників, конкретно до Олександра Скляра. Але жодного разу в основній команді не з’явився молодий дебютант. З’являвся новачок Пилявський, а от вчорашні дублери — ні. До підбору футболістів теж виникають питання. Приміром у «Ворсклі» на перегляді свого часу були вихованці харківського «Металіста» Іван Зотько та Юрій Ткачук. «Ворсклі» вони не підійшли, а от іспанським командам — якраз. Іван зараз у «Валенсії», а Юрій — встиг потренуватися з першою командою мадридського «Атлетико».

Не зважаючи, на всі ці мінуси у роботі структури клубу, президент «Ворскли» Роман Черняк перед початком сезону наголошував, що керівництво переглянуло свої погляди на результати і на підходи роботи. У клубі з’явився новий віце-президент Олег Лисак, який покликаний «увімкнути» дитячо-юнацький футбол і роботу з вболівальниками. Тож цілком можливо, що навіть у цьому чемпіонаті ми все ж побачимо в основі «Ворскли» когось із її молодих надій. Сьогодні ми поспілкувалися з одним з таких футболістів, 20-річним центральним захисником Владиславом Бобровим. Хлопець народився на Донеччині, встиг потренуватися в системі донецького «Олімпіка» та сімферопольської «Таврії». Зараз він тренується з головною командою «Ворскли» і чекає свого шансу.

«З «Олімпіка» мене вигнали за низькі результати»

— Владиславе, ти встиг побувати в системі трьох клубів — «Олімпіка», «Таврії» і «Ворскли». Назви якусь особливість у тренуваннях кожного з них. Що в них було такого, чого не було в інших?

— Ну в «Олімпіку» я пробув недовго. Я пішов звідти в 13 років. У нас був дуже специфічний тренер Валентин Авдеєв. Він нам сказав, «дивіться хлопці з вас можливо заграють лише двоє». Так нас мотивували. Зрештою так і сталося з мого покоління у футболі залишилися я і Олександр Зубков, який нині в «Шахтарі». Але це вже тепер, а тоді мене вигнали з «Олімпіка» через півроку мого перебування в команді. Це аргументували поганими результатами. Коротше, на мені просто поставили хрест. В «Таврії» мене вразило тісне спілкування команди з тренерами. Тренер був з нами на рівних, як хороший друг. Такого я не бачив ніде. «Ворскла» відрізняється згуртованістю колективу. Я виступав у U-19, дублі, зараз тренуюся з дорослою командою і всюди дуже дружній і міцний колектив. Немає розбивання на групи чи чогось подібного.

— Коли ти потрапив у «Ворсклу» і хто тебе переглядав?

— Я приїхав до Полтави у сезоні 2013/2014. Потрапив на перегляд до тренерів дубля на чолі з Олександром Омельчуком. Потрапив до U-19, потім до дубля, а зараз тренуються з основою.

— Тренери головної команди слідкують за матчами U-19 і дубля?

— Так, Василь Вікторович приходив на ігри. Ми спілкувалися з тренерським штабом основи. Коли в нас щось не виходило, нам давали поради, цікавилися. Одним словом, контакт між командами був налагоджений. Яскравий тому приклад — Богдан Мельник, якого Сачко запримітив на матчах U-19 і запросив тренуватися з основою.

— У «Ворсклі» зараз не надто довіряють молодим футболістам. Ти знаходишся всередині колективу. Як думаєш, з чим це пов’язано?

— Тренери просто не хочуть ризикувати. У першій команді головне результат, тому ставка робиться на досвідчених футболістів. Але ми тренуємося так як і всі, і готові в будь-який момент вийти на поле. Нам говорять, що на нас розраховують і будь-коли можливо команді знадобиться наша допомога.

— Вихованці «Ворскли» дещо старшого покоління розповідали, що коли людина потрапляє з U-19 до дубля, то опиняється у зовсім новому середовищі з іншими підходами до тренувань і вправами, наче потрапляє в іншу команду.

— Я б так не сказав. Звісно вправи різняться, але не має такого, що футболіст приходить і не знає що йому робити. Так само і при переході з дубля до першої команди.

— З чим ти пов’язуєш останні невдачі «Ворскли»?

— Причин багато. З команди пішли лідери, з’явилися нові футболісти. Фактично команда зараз знаходиться на стадії перезавантаження. Прийде час і все буде добре.

— Дивлячись на те, як поводиться Сачко під час матчів, напрошується висновок, що він не диктатор, а навпаки, м’який і спокійний наставник. Це враження правильне?

— Так, Василь Вікторович, хоч і може бути суворим при потребі, але як правило ні на кого не кричить і не зривається. Та й коли спілкується з усією командою все-одно поводиться спокійно. Таких тирад як від Кварцяного, від нього не почуєш.

— А з футболістів, хто у роздягальні є лідером? Хто відрізняється веселою вдачею?

— Лідер в першу чергу капітан Чеснаков. А от найвеселіші у нас Младен Бартуловіч і Олексій Дитятьєв.

«Можливо, скоро і ми гратимемо за рахунок молоді»

— Владиславе, криза в українському футболі зробила «добру справу» для молодих футболістів. Отримали шанс юнаки з «Дніпра» і «Карпат». Дехто, як Владлен Юрченко, Іван Зотько, чи Юрій Ткачук перебрався за кордон. Юрченко зараз у «Баєрі», Зотько в «Валенсії», Ткачук — в мадридському «Атлетико».

— Так, при цьому Зотько і Ткачук були на перегляді у «Ворсклі» і не підійшли.

— Різні підходи до футболу?

— Скоріше різні погляди на гравців. Ці клуби брали хлопців на перспективу. Тут головне не боятися їхати у сильний клуб. Багато-хто не вірить у себе. А щодо омолодження, то можливо і ми скоро гратимемо за рахунок молоді. Принаймні ми до цього йдемо, і я це відчуваю в команді.

«Не знаю чи зливали матчі „Олімпік" та „Говерла“, але вигравали ми в них легко»

— Владиславе, в українському футболі є ще одна гостра проблема — договірні матчі. При чому особливо гостро це відчувається у першій лізі, матчах дубля та U-19. У «ворскли» у цьому плані репутація чесної команди, а от у таких колективів як приміром «Олімпік» і «Говерла» — ні. Тобі доводилося грати проти них, нічого дивного не помічав?

— Зараз всі говорять про «Олімпік». Думаю, що доля правди у закидах дончанам таки є. Коли я грав проти «Олімпіка» за «Ворсклу» U-19, у Крутому Березі був такий матч, коли перший тайм закінчився з рахунком 0:0, а другий ми виграли 5:0. При цьому у першій половині проти «олімпійців» гралося важко, а у другому з ними щось сталося. Я не знаю, чи «зливали» вони той матч, чи просто «перегоріли», чи це ми так сильно додали, але такий дивний випадок був. Проти молоді «Говерли» теж завжди було грати легко. Вони не чинили особливого спротиву.

— В чому, на твій погляд, причина того що футболісти, з юних років потрапляють у подібні махінації?

— Насправді, тут інтерес футболіста найменший. Приміром, я знаю, що коли в тому ж «Олімпіку» з молодим гравцем підписують контракт, йому приносять просто порожній папірець де він ставить автограф. Там не прописані ні зарплати — нічого. Можливо це потім грає зі спортсменами злий жарт. Дякувати Богу, я з подібними речами не стикаюся.

«Не розумію людей, які грали за „збірні“ ЛНР і ДНР, але можу зрозуміти тих, хто поїхав до Росії»

— Ти родом з Донеччини, твоя родина зараз там?

— Так, наше місто Димитров (з 2016-го року Мирноград) зараз під контролем України. Взагалі це було проукраїнське місто, а якби й ні — я все-одно залишався б українцем.

— Деякі футболісти зі східних областей зіграли кілька матчів за так звані «збірні» ЛНР та ДНР, і тепер їм не дозволяють грати у футбол в Україні навіть на аматорському рівні.

— Правильно, я б теж не дозволяв. Звісно, це може бути помилкою, але за помилки треба відповідати. Я можу зрозуміти людей, які поїхали грати в російський чемпіонат. Щоб не казали, а футбол і політика — різні речі.

«Улюблені захисники — Серхіо Рамос і Хачеріді»

— З чого почалася твоя любов до футболу? Коли ти вирішив, що це справа твого життя?

— В мене спортивна родина. Моя бабуся була легкоатлеткою і саме вона прищепила мені любов до спорту. Вона ж і була для мене головним джерелом мотивації.

— Чому обрав позицію центрального захисника?

— Ну я граю не лише там. Можу вийти і на фланг і в опорну зону. На мою думку, футболісти кріп воротаря, не повинні бути прив’язані до однієї позиції. Не знаю чому, але мені подобалося грати в захисті.

— Хто твій улюблених захисник?

— Якщо говорити про світовий футбол, то Серхіо Рамос, якщо про український — Євген Хачеріді.

— Яка твоя футбольна мрія?

— Як і кожен футболіст — мрію зіграти в Лізі Чемпіонів, хай навіть не в українській команді. Взагалі подобається, як грають захисники в чемпіонатах Італії та Англії.