ФК «Полтава»: жалкувати не варто радіти

Президент ФК «Полтава» Леонід Соболєв

У 2018-му році сталося те, про що давно говорили, але саме в цей момент не чекали. ФК «Полтава» з енної спроби все-таки зник з українського футболу. Президент клубу Леонід Соболєв багато разів заявляв, що зніме команду зі змагань під час різних неоднозначних ситуацій, де «Полтава» начебто була жертвою обставин. А виконав свою обіцянку Соболєв тоді, коли команда завоювала право на виступи у Прем’єр-лізі і попереду були, в принципі, райдужні перспективи. Когось таке рішення президента обурило, хтось співчуває Соболєву і лає начебто завищені вимоги УПЛ. Ми спробували поглянути на ситуацію з різних точок зору, щоб читачі могли самі поставити кому у словах «жалкувати не варто радіти» стосовно «Полтави».

«Чемодан без ручки»

ФК «Полтава» заснували у 2007-му році – коли мером обласного центру був Андрій Матковський. Саме він разом з Леонідом Соболєвим та Віктором Пожечевським стояв біля витоків клубу. Відповідно клуб був частково муніципальним, адже серед засновників була Полтавська міська рада. У 2010-му році мером Полтави став Олександр Мамай і він же ініціював вихід міськради з числа засновників футбольного клубу. Тоді Мамай публічно назвав клуб «чемоданом без ручки». До цього від клубу відсторонився Андрій Матковський. Таким чином, єдиним, хто опікувався «Полтавою», залишився Леонід Соболєв. Він збудував для клубу надсучасну базу в Копилах, яка не може не викликати захоплення. Команда ж піднялася з другої ліги у першу, а у 2018-му – і у Прем’єр-лігу. Втім, в українському футболі «Полтава» запам’яталася не гучними перемогами, а конфліктами і скандалами.

Президент-скандаліст

Леонід Соболєв біля керма ФК «Полтава» встиг посваритися зі всіма, з ким тільки можна. Соболєв зіпсував стосунки з Андрієм Матковським, який зрештою перестав фінансувати клуб, посварився з керівником великої будівельної компанії-забудовника «Полтавтрансбуд» Олексієм Ландарем через багатоквартирний будинок біля стадіону «Локомотив» і, власне, з міською владою. І це лише локальні конфлікти. На всеукраїнському рівні Соболєв теж постійно з кимось лаявся. У 2010-му році він погрожував зняти команду зі змагань через незадовільне суддівство. У 2012-му Леонід Давидович після матчу обіцяв «поламати ноги» тренеру чернівецької «Буковини». У 2015-му шантажував Полтавську міську раду через земельні питання і теж грозився зняти клуб зі змагань. При цьому жодного разу президент не дотримався слова і не знявся, виправдовуючи свої заяви «криками душі». Таким чином президент заслужив репутацію істерика і пустомелі. Останній скандал за участю Соболєва трапився у квітні 2017-го. Тоді через мороз не відбувся матч ¼ фіналу Кубка України «Полтава» — «Шахтар». Соболєв відмовився перенести матч на стадіон «Ворскла» ім. О. Бутовського, «Полтаві» зарахували технічну поразку, а Леонід Давидович знову заявив, що розпускає команду. Шантаж не вдався, але Соболєв знову нікуди нікого не зняв і не розформував. Варто зазначити, що цього разу ситуація дійсно була неоднозначною і з «Полтавою» вчинили не за буквою футбольного закону. Проте, репутація президента-істерика вже зробила свою справу. Сприймати Соболєва серйозно в українському футболі було просто неможливо. І от сезон 2017/2018 — «Полтава» декларує завдання вийти до УПЛ і має для цього кадровий потенціал. Команда впевнено проводить сезон, виходить у стикові матчі за право грати в УПЛ наступного сезону і трощить вдома «Чорноморець». Полтавські вболівальники в ейфорії — «Ворскла» в Лізі Європи, «Полтава» в УПЛ. Попереду дербі і футбольний бум. Але — ні. 21 червня команда зібралася після відпустки на заміській базі у Копилах. Представник від Соболєва — сам президент не з’явився — заявив, що Леонід Давидович розпускає команду. Завіса.

Вимогам УПЛ не відповідає не лише стадіон, а й клуб

Сам Леонід Соболєв аргументував своє рішення тим, що його команді не дозволили приймати матчі на стадіоні «Локомотив». Споруда не відповідає вимогам УПЛ. За словами Леоніда Давидовича, «Ворскла» не гарантувала «Полтаві» постійну оренду стадіону ім. О. Бутовського, а грати в іншому місті президент не бачить сенсу. «Ми граємо для вболівальників» — видав президент. Однак коли клуб отримував атестат на участь у Прем’єр-лізі, клуб вказав основним стадіоном саме «Ворсклу» ім. Бутовського, а на «Локомотиві» розпочалися будівельні роботи, які тривають і досі. Слід сказати, що не лише стадіон не відповідає вимогам УПЛ, а й сама структура клубу. Згідно з регламентом Української Прем’єр-ліги, клуб-учасник має бути представлений юнацькими командами у чотирьох вікових категоріях ДЮФЛ, мати команди U-19 та U-21 і фінансувати дитячо-юнацьку школу. Ні школи, ні дублерів, ні U-19 в структурі «Полтави» фактично немає. Є лише одна група дітей, яка з’явилася у 2018-му. Клуб міг би укласти угоду з однією з ДЮСШ Полтави і зібрати всі необхідні команди для представництва у різних змаганнях. Проте це потягнуло б за собою додаткові витрати.

Витяг з Регламенту УПЛ

Жалкувати не варто радіти

Після відмови від Прем’єр-ліги Соболєв теоретично міг би залишитися у першому дивізіоні і все було б як раніше. Але цього разу слова про «розпуск» виявилися правдивими. 27 червня ПФЛ офіційно позбавила ФК «Полтава» професійного статусу. Замість полтавців у Прем’єр-лізі гратиме одеський «Чорноморець». Фактично з футбольної мапи України зник ще один футбольний клуб. Звичайною вболівальницькою реакцією є обурення та розчарування. Та в цієї події є і позитивні сторони. Проте почнемо з поганого.

1. Полтава втратила потенційного учасника УПЛ, а разом з ним і місцеве дербі, яке могло стати серйозним поштовхом для популяризації футболу як у місті, так і в регіоні.
2. Цілу структуру працівників, враховуючи футболістів і тренерів, які увесь сезон здобували путівку в еліту українського футболу, просто обдурили. Вони враз залишилися без роботи.
3. ФК «Полтава» втратив шанс заробити бодай якісь кошти. В УПЛ клуб Соболєва міг отримати дивіденди від продажу квитків і телетрансляцій. Для цього необхідно було лише вимагати від футболістів видовищної гри.

А тепер погляньмо на ситуацію з іншого боку і розглянемо, чому розпуск ФК «Полтава» це добре.

1. В українському футболі поменшало на одного скандаліста. Леонід Соболєв у першій лізі постійно привертав увагу до себе і клубу виключно скандалами, шантажем і популізмом. В нижчому дивізіоні це псувало імідж лише самому клубу, в еліті могло псувати всьому українському футболу. Там вистачає «Вереса», який таємничим чином перетворюється на ФК «Львів», скандалів з «Маріуполем» та інших колізій. Ще один скандаліст в УПЛ точно не допоміг би розвитку чемпіонату.
2. В еліту не потрапив ще один клуб-іграшка. ФК «Полтава» на момент свого розпуску був організацією, від якої не було жодної суспільної користі. Клуб не виконував ні соціальної, ні розважальної, ні економічної функції. У ФК «Полтава» немає ні школи (соціальна функція), ні гарної гри з армією прихильників (розважальна функція). Як бізнес-структура клуб теж не функціонував (економічна функція). Останнє могли б виправити виступи в еліті, але президент від неї відмовився. Леонід Соболєв поводився зі своїм дітищем як з іграшкою: захотів — вивів в УПЛ, захотів — розпустив. Відсутність будь-якого активного протесту з боку вболівальників явне тому підтвердження. ФК «Полтава» — нікому не потрібна структура, яка існувала без сенсу. Чому ж варто переживати через її зникнення?
3. У Леоніда Соболєва з’явилися додаткові ресурси для розвитку дитячо-юнацького футболу. Президент «Полтави» заявив, що тепер зосередиться на розвитку своєї дитячої школи. Якщо це не черговий популізм, від цього виграють всі. На стадіоні «Локомотив» тривають будівельні роботи, у власності Соболєва є чудова заміська база. До того ж тепер не треба витрачати кошти на утримання команди професіоналів. У Леоніда Давидовича є потужний ресурс для роботи з дитячо-юнацьким футболом. Хороша дитячо-юнацька школа принесе Полтаві і всьому українському футболу набагато більше користі, ніж поганий футбольний клуб.

Як бачимо, навіть у такому негативному явищі як зникнення футбольного клубу, є свої плюси і мінуси. Тож питання, де поставити кому у словосполученні «жалкувати не варто радіти» стосовно долі ФК «Полтава» видається не таким вже й однозначним.