Як хлопець з Подола «Ворсклу» в фінал витягував: історія Павла Ісенка

Павло Ісенко / Фото з Instagram

24 червня 16-річний полтавський воротар Павло Ісенко став головною зіркою вечора в українському футболу. Хлопець замінив 21-річного Дмитра Різника на останній хвилині другого екстратайму 1/2 фіналу Кубка України проти «Маріуполя». Тренерський штаб, готуючись до серії пенальті, зробив ставку на дебютанта і ставка зіграла. Хлопець парирував три удари і вивів «Ворсклу» до фіналу. Коли в кінці екстратаймів, камера оператора трансляції вихопила на лаві запасних Павла і тренера воротарів Сергія Долганського, коментатор спочатку переплутав Ісенка з досвідченим Олександром Ткаченком, адже не знав як виглядає Павло. Тепер обличчя Павла гуляє у всіх футбольних пабліках і про воротаря говорять навіть закордонні журналісти.

Перша згадка від керівництва клубу

В лютому 2019-го «Ворскла» представляла новачків Едіна Шехіча та Тодора Петровіча, після чого віцепрезидент клубу Олег Лисак і на той час головний тренер Василь Сачко відповідали на питання журналістів. «Ворскла» тоді переживала постбронзове похміллля, виступала не кращим чином і запитань, що до тренера, що до президента було вдосталь. Коли зайшлося про талановиту молодь, спікери говорили таке:

Василь Сачко: «У нас є кістяк команди, який складається з досвідчених футболістів, і є талановита молодь, яка все гучніше стукає у двері головної команди. Команда U-21 проводила збори в Туреччині разом з основною обоймою. Ми запрошували хлопців працювати з основою і вони добре себе зарекомендували. Я вам навіть назву прізвища. Це Іван Биков, Денис Тарадуда, Юрій Козиренко, наш полтавський воротар Діма Різник... Команда дещо переформатовується, але у нас є міцний кістяк. Новачки ж теж зроблять все щоб „Ворскла“ досягала високих результатів».

Олег Лисак: «Щоб ви розуміли, на збори поїхав воротар 2003 р. н., якого помітили тренери першої команди. Йдеться про полтавця Павла Ісенка, який поїхав на збори з молодіжкою. Будемо сподіватися, що він представлятиме „Ворсклу“ не лише на юнацькому рівні, а й на дорослому».

Із всіх названих молодих футболістів, найкраще себе проявили воротарі — Дмитро Різник і Павло Ісенко. Тоді згадка про нього виглядала як «відмазка» від Лисака. Мовляв, не фіксуйтесь на поганому, он у нас який юний талановитий кіпер є. Втім, не зважаючи на дух тієї розмови, прізвище запам’яталося. Побачити, який за цим прізвищем футболіст, можна було в аматорському Чемпіонаті Полтави. Там Павло набирався досвіду у складі «Динамо» та команди ДЮФШ «Ворскла-2003», яку тренував багаторічний наставник Павла Олександр Супрун.

Ігрова практика в аматорському чемпіонаті міста позитивно вплинула на хлопця. Павло почав стабільно грати в юнацькому складі «Ворскли» U-19, а також викликатися до збірної України U-17. Проте за «дорослу» команду, до феєричного кубкового півфіналу, не грав.

Корінний мешканець Подолу з родини воротаря

В сучасному футболі таке буває рідко, але вчорашній герой полтавської команди — сам її корінний мешканець. Павло Ісенко народився у Полтаві, і все своє юне життя живе на Подолі. Там же виросли і познайомилися його батьки Андрій та Надія. Обидва вони навчалися у школі № 2, і Павло також вчився саме там. Після дев’ятого класу хлопець вступив до Полтавського будівельного технікуму транспортного будівництва. Щоправда, як зізнаються батьки, побачити його там зараз вкрай складно — у хлопця футбольна кар’єра на першому місці.

Батько хлопця Андрій теж був воротарем і грав за аматорську команду «Локомотив». Мама Надія також займалася спортом, і зізнається, що теж полюбляла грати у футбол на позиції воротаря.

Батько: «Про успіх сина дізнався з дзвінків та смс»

Андрій Ісенко — батько голкіпера — був змушений пропустити матч, адже в цей час був на роботі. Втім, подібні новини розходяться дуже швидко.

— Я дізнався про все від знайомих тренерів, з якими колись грав, — розповідає Андрій Ісенко. — Телефон був просто червоний від дзвінків та повідомлень (сміється). — Матч я не бачив, але коли сказали, що Пашку випустили на 120-й хвилині, звісно ж, тримав кулаки«.

Досвідчені полтавські футболісти-аматори пам’ятають воротаря Андрія Ісенка. Коли ми телефонували, чоловік якраз дивився повтор матчу і з вигуку «О, „Маріуполь“ забив» ми зрозуміли, що сплеск гордості у нього ще попереду.

Мама: «Я була просто шокована»

Мама Павла — Надія — дивилася пряму трансляцію і для неї вихід Павла був величезним сюрпризом.

— Звісно, я такого не очікувала, — розповідає жінка. — Я навіть трохи лаялася, мовляв, що ж Пашу так підставляють (сміється). Але все закінчилося добре. Це був дуже хвилюючий вечір. До сина після матчу так просто не додзвонишся, всі вітають. Доводилося вичікувати момент. Тому так сталося, що одразу привітала Пашиного тренера з ДЮСШ Олександра Супруна, а вже потім сина.

Дитячий тренер: «Паша хотів бути нападником»

За словами батька, коли Палу Ісенку було п’ять, він потрапив до ДЮСШ ім. І. Горпинка до тренера Андрія Матюхи. Пізніше, тренувався вже в ДЮФШ «Ворскла» у групі Олександра Вікторовича Супруна. Саме під його керівництвом Павло став у ворота і розкрився як голкіпер. Ми зв’язалися з Олександром Вікторовичем і розпитали про підопічного.

— Павло прийшов до мене в команду десь у 8-9 рокsв. Каже: «хочу бути нападником», — розповідає тренер. — Я його так м’яко запитую: «А може на ворота?». Ні, тільки напдником і все (сміється).

— А чому ви обрали для нього саме позицію воротаря? Чим він виділявся крім зросту?

— Та він і в полі грав цікаво. Паша розумний хлопець з непоганим ігровим інтелектом. Але для нападника, у нього не вистачало швидкості. Ну й до всього — так — він був на голову вищий за ровесників, фактурний. Я його потихеньку, щоб він не втратив інтерес до гри, схилив до позиції голкіпера. У нього стало класно виходити, і йому сподобалося. Через два місяці вже стояв впевнено.

Павло у складі збірної U-17

— Для того щоб в 16 років вигравати серії пенальті в кубкових матчах, потрібні не лише ігрові плюси, а й психологічні — спокій, холоднокровність, і т. д. З цим ви теж працювали?

— Павло увесь час був спокійний. Напевно це вроджена риса. Він ніколи не боявся грати, завжди виходив без мандражу, що в міжнародних турнірах, що в українських. Я завжди приводив йому як приклад Андрія П’ятова. Той може у вирішальному матчі на перших хвилинах «привезти», але потім всю гру провести холоднокровно і надійно.

Реакція на успіх

Попереду хлопця, очевидно, чекає боротьба за місце у складі з ще одним молодим талантом Дмитро Різником. А зараз же, він заслужено пожинає успіх. Будь-який вболівальник, який підписаний хоч на якісь футбольні сторінки, заходячи у соціальні мережі, побачить там полтавця. Навіть Василь Уткін відзначив юного голкіпера «Ворскли».

Ну і звісно меми, як же без них :)

Чемпіонат міста розкриває таланти

Кілька років тому ми писали про те, що дитячо-юнацька структура «Ворскли» не працює на головну команду. Мусимо констатувати, що у цьому плані почалися позитивні зрушення. Принаймні воротарів у Полтаві «кують». При цьому, і Дмитро Різник і Павло Ісенко, добре проявляли себе на аматорському Чемпіонаті Полтави, де доводилося грати проти дорослих, досвідчених суперників. До речі, минулого року в одній команді з Ісенком, класно показав себе нападник Ян Костенко. Зараз у нього теж є професійний контракт.