Олексій Дитятьєв: «Всі свої голи забивав тільки головою» (частина 2)

Олексій Дитятьєв

Новачок команди Василя Сачка, центральний захисник Олексій Дитятьєв не одразу з’явився на полі і перші матчі нового чемпіонату розпочинав на лаві запасних. Проте у двох останніх матчах чемпіонату Олексій грав у старті і в обох забив вирішальні голи. Олексій дав розгорнуте ексклюзивне інтерв’ю «Полтавщині Спорт». У першій частині інтерв’ю захисник розповів про свій шлях у футболі і про те проти кого з нападників УПЛ йому завжди було найважче грати. У другій частині Олексій читайте про позицію Олексія до подій в країні, а також про його адаптацію у Полтаві.

Про «Ворсклу» і Полтаву

— До твого трансферу ставилися скептично, адже був основним центральним захисником «Олімпіка», команда яка у минулому сезоні пропустила найбільше голів у чемпіонаті України

— У футбол грає вся команда. Всі футболісти захищаються і всі футболісти атакують. Я бачив всі ці коментарі в інтернеті, але звик ставитися до цього спокійно. В інтернеті можна писати все що завгодно і я теж можу говорити все, що завгодно, але треба виходити на поле і грою доводити, що ти у команді не дарма. На зеленому газоні все видно, і там нікого не надуриш, ні себе ні вболівальників.

— Трансферну політику «Ворскли» часто критикують, адже до команди приходять переважно лише вільні агенти

— Ну критикам мабуть треба більше дивитися футбол. Зараз той же Младен Бартуловіч роздає гольові паси майже в кожному матчі. Якщо команда показує результат, значить трансферна політика правильна.

— Щодо футболу, всі твої голи, які потрапляли мені на очі ти забив головою.

— А я взагалі всі голи забивав лише головою. На мене навішували при стандартах і забивав.

— Нещодавно ти і Младен зустрічалися з полтавцями і роздавали автографи, тобі сподобалися полтавські вболівальники?

— Вболівальників прийшло не надто багато, але ми чудово провели час. Я радий, що знайшлися люди, які прийшли. Ми з радістю відповіли а їх запитання і надалі, якщо будуть ще такі зустрічі, я на них ходитиму з великим задоволенням.

— Щодо вболівальників. У Запоріжжі після нічиєї з «Металургом» у одного з фанатів «Ворскли» була невеличка словесна сутичка з Артемом Громовим. Що там насправді сталося і хто на твою думку правий?

— Я був поряд з Артемом у той момент. Не було ніякого конфлікту, Хтось з фан-сектора запитав щось на зразок, чому не виграли. Артем запропонував йому одягти футболку і вийти зіграти замість нього. Звісно після таких матчів у всіх всередині є якісь негативні емоції. Але у тій ситуації не було ніякого конфлікту. Фанів можна зрозуміти, вони їздять за командою по всій Україні і мають право вимагати від неї перемог.

— Колись я тебе запитував чи з’явилися в тебе улюблені місця в Полтаві. Ти відповів, що улюбленим місцем є стадіон? З того часу щось змінилося?

— В мене немає багато часу, щоб гуляти Полтавою, але моя родина любить проводити час в Сонячному парку. Я теж частенько там буваю з дочкою. Взагалі Полтава — чудове місто зі своєю особливою атмосферою. Коли я приїхав Василь Вікторович прорекламував мені ваші галушки (сміється) і вони таки дійсно смачні.

Про політичну ситуацію в Україні

— Олексію, так склалося, що спортсмени в Україні зазвичай не говорять активно про свою громадянську позицію. Зараз в Україні тяжкі часи і єдиний хто голосно говорить про себе це Роман Зозуля. З одного боку це правильно, адже спорт має бути поза політикою, а з іншого — спортсмени це люди за якими слідкують і часто ставлять собі за приклад.

— Футбол справді має бути поза політикою. У нас у Верховній Раді сидить купа людей, які отримують зарплату за те, щоб цим займатися і вирішувати ці проблеми. Сподіваюся, вони все ж таки почнуть працювати. Що стосується мене, то я українець і патріот своєї країни. Я розмовляю російською, але ні в Полтаві, ні в Чернівцях ні ще десь в мене не було через це проблем. Одна відома нам країна створює конфлікт між українцями і на жаль знаходяться люди у яких вона находить свій відгук за рахунок штучних проблем. Подивіться, донецький «Шахтар» збирав на своїх матчах повний стадіон у Львові. Це зайвий раз доводить, що Україна — єдина.

— На окупованій території теж існує футбол. На Полтавщині в любительському клубі відзаявили колишнього футболіста луганської «Зорі» через те, що він зіграв за так звану збірну «ЛНР».

— Відзаявили і правильно зробили. Давайте міркувати по-чоловічому. Я вважаю, що треба мати дуже мало мізків, щоб погодитися грати за збірну.. я навіть не хочу називати ці три букви. Якщо ти футболіст і поважаєш себе, я не розумію як взагалі можна вийти на поле не зрозуміло за кого і за що і називати це «національною збірною». Якби мені таке запропонували, я б мабуть лише посміявся. Футболісти цих «збірних» потім ображаються, коли їх виганяють з клубів, але мабуть їм треба ображатися на себе. Це абсолютно дурний вчинок і за подібне треба відповідати. Цей футболіст і інші, хто погодився грати за ті «збірні» будуть дуже довго про це шкодувати.

— Неоднозначні переходи трапляються і на професійному рівні. Наприклад, колишній півзахисник «Ворскли» Денис Кулаков перейшов грати російський клуб «Урал». Як ти ставишся до подібних речей?

— А тут ситуація інша. Я вважаю, що нічого поганого в тому щоб грати в російському чемпіонаті немає. Я розумію, що зараз стосунки між країнами дуже гострі і Росія це країна агресор. Але з іншого боку російський футбол не винен, що у країни президент Путін. У них по телебаченню показують таку маячню, що люди не знають чому вірити. Футболісти не розпоряджаються долями. Це професіонали, які просто грають у футбол. До того ж рівень чемпіонату України суттєво впав. Все ж таки клуб з Росії це не збірна «ЛНР».

— В тебе залишилися зв’язки в Донецьку?

— Так звісно, я знаю багато людей які не можуть полишити свій дім і живуть там на окупованій території. Їм дуже важко, але вони все ж вирішили залишатися до останнього і це їх право.

Про дозвілля, кіно і музику

— Якщо зазирнути у твої аудіозаписи у соціальних мережах, то можна побачити багато різного від російського репу, до Володимира Семеновича Висоцького.

— Мабуть треба видалятися з ВК (сміється). Так до музики я всеїдний. Я ні за ким з виконавців окремо не слідкую, проте якщо мені щось подобається то я його активно слухаю. Щодо Володимира Семеновича, то я колись читав його вірші і вони мені сподобались. Потім захотів почути, як це звучить у виконанні автора і мене теж приємно вразило. Його особистістю я цікавився, дивився документальні фільми, передачі тощо.

— А що ще любиш читати, дивитись?

— Чесно кажучи читати книги в мене особливо часу не має, а от щодо кіно, то я люблю якісні трилери. Подобаються фільми з Дензелом Вашингтоном та Уілом Смітом. Хоча в кіно я востаннє був дуже давно, якраз на фільм про Висоцького.

— Що ти хочеш наостанок побажати полтавським вболівальникам?

— Хочу побажати, щоб вони приходили на стадіон і підтримували нас так, як роблять це в останніх матчах. А ми робитимемо все, щоб радувати їх своєю грою. Також побажаю їм терпіння, щоб у них вистачало сил підтримувати нас і в періоди коли все складається не так, як нам хочеться. Підтримка з трибун подолає будь-яку кризу.