Олександр Буцький: «Конфлікт зі «старою» федерацією футболу закінчився чашкою кави»

Олександр Буцький

Олександр Валерійович Буцький вже третій рік очолює Управління сім’ї, молоді та спорту Полтавської ОДА. За цей час полтавські спортсмени встигли тріумфувати на Паралімпіаді та Дефлімпіаді, веслувальник Дмитро Янчук завоював «бронзу» Олімпійських Ігор 2016, а полтавський боксер Олександр Хижняк став чемпіоном Європи та Світу. Крім того, Полтавщина не має жодного представника на Зимових олімпійських Іграх у Пхенчхані, на Олімпіаду-2016, за дивних обставин, не поїхала полтавка Марія Кічасова, а сам Олександр Валерійович став частиною альтернативної Федерації футболу Полтавщини, яку без виборів і конкурентної боротьби створив і очолив голова Полтавської ОДА Валерій Головко. Словом — запитань до пана Буцького назбиралося багато. Ми завітали до чиновника на роботу і детально про все розпитали.

— Згідно з Програмою розвитку спорту на Полтавщини на 2017-2020 роки, у 2017-му році було виділено більше 11 млн грн на «закупівлю з монтажем багатофункціональних спортивних майданчиків із синтетичним покриттям та тренажерним обладнанням». Скільки майданчиків було встановлено?

— Ми планували встановити 20 майданчиків і їх всі закупили і розвезли по місцях. У трьох містах ми їх ще не постелили — Ковалівці (Шишацький р-н), Градизьку та Плоскому (Решетилівський р-н). Але тендер було проведено, товар на місцях і кошти ми використали. Просто на той час, коли туди надійшов товар, погодні умови вже не дозволяли встановити майданчики.

— Яким чином розподіляли майданчики по області? Чому саме 20?

— Ми працювали на збільшення. Коли я лише прийшов на посаду, у 2015-му було чотири майданчика, потім збільшили кількість до десяти, зараз вийшли на 12.

— Так яким чином ви вирішуєте де саме поставити майданчик? Банально, чому саме у цьому селі, а не в іншому?

— Програма вже працює не перший рік і всі керівники органів місцевого самоврядування про неї знають, і як тільки відчувають свою готовність — надсилають нам заявки. Ми аналізуємо доцільність встановлення, дивимось на кількість населення, футбольну історію, роботу місцевої федерації футболу і т.д.

— А відвідуваність вже встановлених майданчиків ви якось моніторите? Чи не стоять вони порожніми після того, як їх урочисто відкрили, перерізали стрічку і пофотографувалися?

— В цьому фактично не має потреби. Ми достатньо прискіпливо аналізуємо заявки, щоб бути впевненими в тому, що майданчик не буде пустим.

— Тобто попит на них є?

— Звісно є. Ми хочемо, щоб ці майданчики рівномірно розподілялися на мапі Полтавщини. До речі, ми отримали ще вісім майданчиків за державною програмою від ФФУ.

— А якщо говорити про Програму в цілому. За яким принципом вона формується? Є певна сума, під яку ви формуєте програму, чи навпаки, ви пишете те, що вам потрібно і під це виділяють кошти?

— Однозначно другий варіант. Ми пишемо програму, виходячи з календарного плану змагань, на другому місці серед пріоритетів — споруди, на третьому — премії спортсменам. Звісно, є певні обмеження — на спорт іде один відсоток з бюджету області.

— У 2017-му було виділено понад 4 млн грн на діяльність фізкультурно-спортивних товариств, таких як «Динамо», «Спартак», «Колос», «Україна» і т. п. Є думка, що це «мертві» структури, які просто залишилися з радянських часів. Наскільки ця думка правильна чи не правильна, і чи доцільно виділяти цим організаціям кошти з обласного бюджету?

— Дійсно, є така думка, і є дійсно мертві ФСТ. Їх раніше було близько десяти, а зараз лише чотири. На Полтавщині це «Динамо», «Спартак», «Колос» і «Україна». Ви знаєте, що ФСТ — це завжди формування людей певної категорії. «Динамо» — це силовики і це абсолютно жива структура.

— І все-таки, наскільки доцільно її фінансувати?

— Силовики — це велика частина нашого населення. Національна гвардія — це наші захисники, які проходять по ФСТ «Динамо». Так само по цьому ФСТ проходять і багато наших спортсменів, зокрема Олександр Хижняк, Дмитро Канівець та ін. Ми використовуємо споруди «Динамо» — возимо дітей в тир на вишкіл, орендуємо за одну гривню спортзал для занять дзюдо і багато іншого.

— Я так розумію, у вас своєрідний бартер? Ви виділяєте їм чотири мільйони і фактично задарма орендуєте їхні об’єкти? То ці гроші можна вважати орендною платою?

— Розумієте, ми відповідаємо, за всіх спортсменів, і за силовиків також.

— Ви сказали, що Олександр Хижняк проходить у списках ФСТ «Динамо». А яка користь від цього Хижняку? Користь для «Динамо» я розумію. У них в списках чемпіон Європи та світу. Це престиж, певні бали і т. д. А що у зворотному напрямку?

— Наскільки мені відомо, «Динамо» великою мірою надає Олександру фінансову підтримку. І це не ті кошти, які ми виділили. Область надає кошти з бюджету лише під конкретні заходи.

— З «Динамо» розібралися, переходимо до наступних.

— Раніше ФСТ були вузькопрофільними. «Динамо» — поліція, «Колос» — аграрії, «Спартак» — комунальники і держслужбовці, «Україна» — підприємства. Зараз, звісно інститути змінилися, але нас цікавить виключно профіль ФСТ. Ми добре оптимізували ці товариства, забрали в них деякі школи і скоротили кадри.

— Тобто зараз — ФСТ це певні посередники. Вони отримують від вас кошти і на них проводять змагання, і при цьому орендують вам споруди?

— Можна сказати і так.

— Ви зсередини бачите, як розвиваються ФСТ. В них є майбутнє чи вони рано чи пізно зникнуть?

— Зникнуть. Вони мають трансформуватися у компанії, які б працювали на замовлення. Ми їм замовили організацію змагань — вони провели і отримали кошти. Все.

Про спартакіади серед депутатів і чиновників

— Переходимо до спартакіад. Кожного року депутати і держслужбовці організовують масштабні змагання з різних видів спорту і веселяться. При цьому вони купують форму, тратять кошти на проїзд і т. д. Чиїм коштом все це робиться?

— Зазвичай спартакіади проводяться за невикористані кошти, грубо кажучи за надлишок.

— Скільки учасників в обласній спартакіаді?

— Більше сотні.

— Чудово. От уявіть собі, більше сотні держслужбовців в робочий день не працюють, і в робочий час грають у футбол/баскетбол/волейбол тощо. У них якось вираховують цей день за зарплати, приміром?

— Зазвичай це оформляється як відпустка за свій рахунок.

— А як щодо депутатів? Вони можуть працювати в різних місцях. Чи відпускають їх роботодавці на Спартакіаду?

— Більшість депутатів самі є роботодавцями, тому таких питань не виникає. Я взагалі не бачу нічого поганого у спартакіадах. І депутати, і держслужбовці теж люди і заслуговують на такий розважальний «бонус».

— А чи не доцільніше ці кошти витратити на, скажімо, проблеми спорту в області?

— Послухайте, ви, мабуть, знаєте, що кожному депутату обласної ради надається мільйон гривень для здійснення діяльності в його окрузі. Є депутати, які переймаються спортом і за ці кошти облаштовують свої округи спортивною інфраструктурою, закупляють дітям форми, борцівські килими і т. д. А хтось і взагалі допомагає за власний рахунок. Той же Олег Сазонов зараз фактично утримує греко-римську боротьбу. Тому нічого поганого в тому, що депутати і держслужбовці — теж люди і заслуговують на такий бонус за їхню роботу.

— У програмі на 2018-й рік є такий пункт як «Створення умов для будівництва нових спортивних споруд, у т. ч. льодових, баскетбольних арен. На це було виділено понад 8 млн грн. Що означає «створення умов»?

— Найголовніше для будівництва — це земля, на якій щось будуватиметься. Тому створення умов — це власне вирішення земельних питань. Пріоритети надаємо межам Полтави.

— Чи були створені умови для будівництва льодового палацу у так званому Прирічковому парку?

— Полтава наразі не готова до такого будівництва. Якщо чесно, я сам був здивований. Не розумію ту частину громадськості, яка виступила проти. Втім, ви знаєте, що деякі громадські активісти у нас працюють на замовлення. І це теж громада.

— Зимові види спорту це взагалі окрема тема. Зараз у Пхенчхані тривають Зимові олімпійські ігри, і там немає жодного полтавця. Чому?

— Дуже багато до матеріально-технічної бази. У Стасях є школа «Олімпійські надії», у якої є гірськолижна база, яка не працює вже років з дев’ять. Зараз наші діти їдуть на базу, переодягаються, їдуть тренуватися на комплекс Сорочин Яр і потім повертаються назад. Так от на цій базі ми маємо 8 га землі, орендованої у Стасівської сільської ради. Поруч з нами розташовувався ПП «Корчак» і співпраця з ним допомагала базі існувати. Коли йому підвищили плату за воду, і за оренду, він припинив своє існування і готовий віддати нам ще 2 га своєї землі. Зараз ми закуповуємо туди підйомники та інше обладнання і у 2018-му році плануємо відновити базу. Ми виділили і кошти з обласного бюджету, і дуже допомогли депутати Сергій Каплін і Валерій Прядко.

— У програмі прописаний ще й баскетбол, де буде майданчик?

— Біля ПНПУ ім. В. Г. Короленка є футбольний майданчик, там зараз міняють покриття, а поруч ми якраз і плануємо збудувати баскетбольний майданчик.

— Не можу не торкнутися теми ОТГ. Внаслідок об’єднання територіальних громад деякі ДЮСШ в районах можуть залишитися без належного фінансування. Ви якось моніторите ситуацію?

— ОТГ це болюче питання. При виникненні ситуації, коли ніхто не зможе фінансувати ДЮСШ, будемо спілкуватися з головами ОТГ. Взагалі це серйозна проблема, адже в адміністраціях проходять скорочення, і одна людина могла відповідати за культуру, сім’ю молодь, спорт і т. д. При цьому спорт для неї не на першому місці. Це проблема, над якою ми всі зараз розмірковуємо.

Про скандал з Марією Кічасовою

— Коли у 2015-му ви заступили на посаду, ми з вами вже спілкувалися. Хотілося б привести цитату з нашого першого інтерв’ю:

" — Які ваші головні завдання на посту очільника управління?

— Сьогодні на апаратній нараді в ОДА ми говорили про те, що необхідно відновити шкільні спортивні гуртки і факультативи. Взагалі вся спортивна спільнота зараз живе майбутньої Олімпіадою-2016 в Ріо-де-Жанейро і наше завдання підтримувати тих спортсменів, які в перспективі можуть там взяти участь. Нам треба боротися за те, щоб ті спортсмени з Полтавщини, які демонструють результати, мали змогу показати себе, адже бували випадки, коли через різні домовленості «на горі» спортсменів з Полтавщини заміняли на інших. Я повинен не допустити цього".

Втім, якраз через кулуарні домовленості «на горі» без Олімпіади залишилася наша веслувальниця Марія Кічасова, яку раптово виключили зі списків. Так жіноча байдарка-четвірка залишилася без полтавки і без медалей. Потім це все вилізло назовні, був скандал, але було запізно. Чи брали ви якусь участь у цій історії? Чи намагалися відстояти Марію? Якщо так — що завадило?

— На колегії у Міністерстві, коли вирішувалося питання Кічасової був присутній мій заступник. Ми висловлювали свою позицію на підтримку Марії, але нас не послухали.

— Тобто вас так просто відкинути? Просто взяти і не послухати?

— На жаль, я поки що не володію мистецтвом керувати Міністерством сім’ї, молоді та спорту України (сміється). Іноді вдається їх в чомусь переконувати. Того разу не вдалося.

— Конфлікт з Міністерством був у ще одного полтавського байдарочника Романа Скорика. Йому після травми перестали платити зарплату. Зараз Роман виступає на змаганнях як представник Одещини. Чи намагалися ви тоді відстояти Романа, і чому він змінив спортивну прописку?

— Я давно знаю і Романа, і його батька. Ми не раз спілкувалися з Романом і з питань заохочення, і з питань спорядження. Ми гарантували йому, що не виникне жодних проблем. Але він прийняв таке рішення. Не знаю, чому. Можливо, у нього були якісь особисті мотиви.

Про популяризацію спорту на Полтавщині

— Олександре Валерійовичу, за час вашого перебування на посаді на вулицях Полтави почали з’являтися сіті-лайти з іменитими спортсменами — Хижняком, Шеметилом тощо. Чи будуть ще якісь кроки задля популяризації спорту на Полтавщині?

— Планується проведення майстер-класів по області. Якщо говорити про бокс, то це Вихрист, Хижняк та інші. Якщо про греко-римську боротьбу — по Полтавщині з майстер-класом їздив Жан Беленюк. Хотілося б відтворити традиції. Будемо спонукати тренерів, які в нас на зарплаті, та спортивні федерації, які отримують від нас кошти — ходити по школах і залучати дітей до своїх видів спорту. А залучати в нас є кому, і є до чого.

Про альтернативну федерацію футболу

— Переходимо до мого улюбленого блоку запитань:). Ви увійшли до виконкому і очолили Комітет з питань безпеки і стадіонів новоствореної «Федерації футболу Полтавщини». Навіщо вам це потрібно?

— Так чи інакше, я відповідаю за розвиток всіх видів спорту на Полтавщині. Зараз в історії полтавського футболу настає новий етап і я не хочу бути осторонь процесів, які у ньому відбуватимуться. Я не хочу бути людиною, яку просто ставлять до відома. Так же я «варюся» всередині організації і все бачу. Оскільки я працюю з РДА, у мене є важелі впливу на голів стосовно безпеки матчів. Ви ж знаєте, що у районах часом буває таке, що або суддю після гри «ганяють», або ж футболісти на полі б’ються і тому подібне. Отож, по-перше — я маю перебувати всередині процесу. По-друге — я є розпорядником бюджетних коштів і буду давати їх на розвиток футболу і бачитиму куди вони йтимуть далі.

— А як ви збираєтеся співпрацювати зі «старою» федерацією. Конгрес ФФУ ще не надав вашій спілці жодних прав.

— Наскільки мені відомо, «стара» організація, яку очолює Олександр Кудацький, буде займатися футболом безпосередньо у місті Полтава, а Громадська спілка «Федерація футболу Полтавщини» займатиметься футболом в області. Особисто мене цікавить, куди йтимуть кошти, які я надам, а також розвиток спорту на селі.

— Тобто ви з Кудацьким вже домовилися і поділили повноваження?

— Ні, не я. Думаю, повноваження розподілила Федерація футболу України. «Стара» організація не буде розвивати футбол в області, адже 90% її членів перейшли у нову громадську спілку, очолювану Валерієм Головком. І повірте мені, перейдуть всі 100%.

— Вивчаючи питання, ви напевно знаєте, що схема «чиновник — голова місцевої обласної федерації футболу» це не лише полтавська «фішка», а прикра тенденція. Ні ви, ні ваш керівник, не брали участі у виборах голови Федерації футболу Полтавської області, що передбачено Статутом організації. Ви, як профільний чиновник, не могли не розуміти, що те, що відбувається, м’яко кажучи, неправильно, і все одно взяли у цьому участь. Чому?

— Я погодився з легкістю, і зовсім не тому, що я в команді Валерія Анатолійовича Головка. По-перше, Валерій Анатолійович був готовий до конкурентної боротьби ще «в тілі» старої федерації. Він був готовий виходити на дебати і конкурувати з Кудацьким.

— Тоді чому цих виборів не було?

— Керівник старої організації їх просто не скликав.

— Що значить не скликав? Є збори Конгресу ФФПО — захід календарний і передбачений Статутом. Голова федерації не має права їх не скликати.

— Так, це засідання довгий час переносилося, і Валерію Анатолійовичу просто набридло чекати.

— Коли виник гострий конфлікт функціонерів у полтавському тхеквондо і сторони прийшли до вас, ви вчинили так, як велить закон. Тоді ви сказали, що не маєте права втручатися у внутрішню роботу громадської організації. Чому ж у випадку з футболом ви втрутилися, при чому грубо і безцеремонно?

— На мене вплинув ряд факторів. По-перше — не входження до ФФПО жодного професійного клубу. По-друге — відсутній розвиток з жіночим футболом. По-третє — що для мене принципово — відсутня співпраця з учасниками АТО. Також федерація не опікувалася спортом на селі. Там футбол розвивало ФСТ «Колос». Хоча не хотілося б зараз лаяти Олександра Кудацького. Він заслуговує на компліменти, і за реконструйований стадіон «Динамо», і за спорткомплекс ПАТ «ПЗМС», і за реанімовану жіночу футзальну команду і за багато іншого. Але якщо покласти на шальки терезів плюси і мінуси — стає зрозуміло, що необхідні кардинальні зміни.

Валерій Головко і Олександр Кудацький

— Тобто у вас немає відчуття, що ви щось зробили неправильно?

— Ні. По-перше, я добре знаю керівника ФФУ Андрія Павелка. Ми знайомі у політичному минуле в «Народному фронті» та «Фронті змін». Також я добре знаю Валерія Головка і мені приємно з ним працювати. Не зважаючи на те, що він мій керівник, у мене завжди було право на власну думку, і якщо я правий, я її не зміню. Також впроваджується практика пов’язування голів РДА і районних федерацій футболу. Це можна назвати використанням адмінресурсу, але співпраця, на мій погляд, необхідна.

— Подібна ситуація, коли держава втручалася в роботу федерацій футболу вже була. Коли за часів режиму Януковича, з посту голови ФФУ «знімали» Григорія Суркіса, в регіонах був тиск на керівників місцевих федерацій. У Полтаві тоді «під роздачу» потрапив Анатолій Дяченко. Якщо пам’ятаєте, це закінчилося грандіозним скандалом — про втручання держави дізналися в УЄФА та ФІФА і була загроза дискваліфікації українських клубів та збірної. Якщо така загроза знову з’явиться, ви готові взяти на себе таку відповідальність?

— Я ще не працював з ФІФА та УЄФА, але якщо буде потреба — так, я готовий. Для мене головне результат.

— Коли Валерія Головка обрали головою «Федерації футболу Полтавщини», його запитали, що буде зі старою федерацією. Він відповів: «якщо сьогодні на зборах були присутні чотири п’ятих частини старої федерації, то вона автоматично буде самоліквідована». Подібні рішення приймає Конгрес ФФУ і з юридичної точки зору Валерій Анатолійович сказав цілковиту дурість. Ви сказали шефу, що він не правий?

— Напевно ви не так його зрозуміли. Він хотів сказати, що функціонування старої організації просто неможливе. Не може бути два чемпіонати області. Федерація існуватиме, але що вона буде робити? Це було сказано, саме в такому ключі, і я це знав.

— Ви вже знаєте кому конгрес Федерації футболу України надасть повноваження розвивати футбол на Полтавщині: Федерації футболу Полтавської області (Кудацький) чи громадській спілці «Федерація футболу Полтавщини» (Головко)?

— Я прогнозую другий варіант (сміється).

— Чи бачилися ви з Олександром Кудацьким після створення «Федерації футболу Полтавщини»?

— Так, ми зустрічалися в такому форматі — я, Валерій Головко, Олександр Кудацький, Олег Лисак і Олександр Мелащенко.

— До чого домовилися?

— Ми домовилися про співпрацю по використанню споруд. Умовно кажучи, якщо у нас виникне потреба у спорткомплексі ПАТ «ПЗМС», нам його орендують. Також обговорили і використання поля стадіону «Динамо» й інші організаційні моменти. Ми вдарили по руках і не залишили за собою жодного негативу. Що особливо приємно — не було жодних образ, публічних принижень у пресі чи чогось подібного. Все закінчилося посмішкою і чашкою кави. Ніхто не гупав дверима, що дуже приємно.