Олексій Біліченко: «Юрій Мармач тисне на арбітрів, користуючись своїм статусом інспектора обласної федерації»

Арбітр на фото - Олексій Біліченко

У 2018-му році футбол у полтавському регіоні спіткала вимушена кадрова революція. Після того, як за неоднозначних обставин змінилося керівництво в обласній федерації, колишній голова Федерації футболу Полтавської області Олександр Кудацький став опікуватися Федерацією футболу Полтави. Разом з ним на міську федерацію очікували кадрові зміни, нові заступники і призначення. Комітет арбітрів Федерації футболу Полтави очолив Олексій Біліченко — досвідчений суддя з неоднозначною репутацією серед футболістів і вболівальників. Чого вартий інцидент з обливанням Олексія кефіром на одному з матчів. Отож Чемпіонат Полтави 2018 проходив уже під керівництвом Олександра Кудацького і судді працювали, відповідно, під керівництвом Олексія Біліченка. Про те, що змінилося у полтавському суддівстві, хто з полтавців у перспективі може вирости у класного арбітра, і про те чому судді відмовляються обслуговувати матчі «Зорі-Ворскли», Олексій розповів нам в ексклюзивному інтерв’ю:

«Мене фактично без мене розлучили»

— Олексію, почнемо з того, що триває прямо зараз. Ви зараз судите Відкриту першість ПАТ «ПЗМС» з футзалу?

— Так.

— Минулого року Вас та Андрія Сидоренка відсторонили від цього турніру, після матчу за участі команди «Велика Багачка». Представник команди Володимир Журавель був незадоволений Вашою роботою і зі скандалом знявся з турніру. Зараз «Велика Багачка» знову бере участь у першості. Ви судите їх матчі?

— Так, кілька ігор судив, і жодних конфліктів не виникало. Зараз поруч з командою вже немає Володимира Журавля і відповідно, зникли проблеми. У нього була якась дивна неприязнь конкретно до мене, хоча у мене не було з ним прямих конфліктів.

— Ну, у вас дивні відносини. Я пам’ятаю, що були часи коли Журавель публічно вас з Андрієм хвалив, а потім говорив, що вам обом нічого робити у полтавському футболі...

— Мені важко це пояснити. Мабуть, Володимир Журавель це не людина свого слова. Колись був час, що я чотири роки не судив матчів. Так тоді Журавель говорив, мовляв, поверніть Біліченка, він професіонал. Потім, у 2016-му він вже публічно на Конгресі Федерації футболу області нас поносив... Він був незадоволений суддівством матчу «Велика Багачка» — «Рокита», який я обслуговував. Він вважає, що «всі судді куплені» і всі були налаштовані проти нього. Втім, крім звинувачень він нічого не надав. Вони навіть не знімали той матч на відео. Були б докази моєї неправоти, я б поніс покарання, а так у нього залишилася лише образа.

— Зараз Ви не працюєте на обласному рівні?

— Так, нова федерація на засіданні виконкому виключила мене і Андрія Сидоренка зі списків суддів.

— А якби були в списках, працювали б? Ви ж знаєте як з’явилася ця федерація і що цьому передувало.

— Звісно знаю, але я спокійно міг би працювати. Мій нинішній керівник Олександр Кудацький жодного разу нікому з суддів не забороняв і навіть не натякав, мовляв, не ходіть до нової федерації. Внутрішніх протиріч у мене б не було. Але тут є інший принциповий момент. Нас з Андрієм виключили зі списків без приводу і попереджень. Є вираз «мене без мене одружили», а от тут мене, фактично, без мене розлучили.

— Поясніть.

— Новий очільник Федерації футболу Валерій Головко зі мною не знайомий, він не бачив, і не знає, як я суджу матчі. З Віктором Олександровичем Пожечевським у мене теж ніколи не було жодних питань. Ніхто навіть не розбирався, що сталося. Просто одна людина винесла на засідання виконкому федерації питання щоб нас виключили, члени виконкому проголосували і все. Нас навіть не запросили. Можна було б зрозуміти, якби ми вже працювали, припустилися помилок і нас за це вигнали, а так... вийшло не логічно, і не правильно. Тишком.

— Ви знаєте хто ініціював ваше виключення?

— Ініціював Володимир Журавель. Я навіть знаю хто за це голосував. Але їх прізвища я не називатиму, це залишиться при мені. Там були такі люди, яких я ніяк не очікував побачити, які просто потрапили під згубний вплив.

— Серед них є ті, кого Ви, в тій чи іншій якості, судите на Чемпіонаті Полтави?

— Так, є й такі.

— Чи не має тут конфлікту інтересів?

— Ні, я ні на кого не тримаю зла, навіть на Журавля. Мені колись говорив мій вчитель Олександр Горностаєв: «Щоб не сталося, перегорнув сторінку і пішов далі». На обласному рівні мене виключили, але я добре провів рік у Федерації футболу Полтави. У всьому є плюси.

«Юрій Мармач тисне на арбітрів»

— Що входить до Ваших безпосередніх обов’язків, окрім того, що Ви самі виходите на поле обслуговувати матчі?

— В мої обов’язки входить призначати суддів на матчі, і впроваджувати всі оновлення і рекомендації до правил та роботи арбітрів, які з’являються у світі.

— Робота полтавських арбітрів часто була темою для скандалів і дискусій. Зазвичай, суддями були незадоволені. Що змінилося з того часу як Ви очолили міський Комітет арбітрів? Які позитивні кроки ви зробили?

— Ну по-перше, у суддів зросла заробітна плата. Це заслуга не моя, а Олександра Кудацького, але я хотів би це відзначити. Коли федерацією керував Олександр Дігтяр, судді отримували 80 гривень за матч. Олександр Кудацький підняв цю суму більше ніж вдвічі — до 200 грн. А з другого кола арбітри стали отримувати по 300 грн, а асистенти по 150. При цьому, всі кошти сплачувалися вчасно, а не так, як було при Дігтяреві. По-друге, арбітри реально стали менше помилятися. Я особисто прибрав від міських змагань вікових асистентів Володимира Туліна та Сергія Коломійця. Вони за віком вже ветерани, тож і судять тепер лише ветеранів. На мій погляд, за увесь минулий чемпіонат міста стало менше скандалів.

— Повага до арбітрів зросла?

— Так, футболісти стали більш адекватно сприймати арбітрів.

— Вам доводилося, протягом цьогорічного чемпіонату Полтави лаяти своїх підопічних?

— Голос підвищувати доводилося, але не кричати. Всі судді, навіть молоді, це не діти, а дорослі чоловіки. Якщо людина не розуміє нормальної мови, то криком пояснювати немає сенсу.

— У Чемпіонаті Полтави є щонайменше одна команда, де постійно скаржаться на роботу суддів. Це — «Зоря-Ворскла». Тренер команди Юрій Мармач постійно незадоволений роботою Вашого колеги і друга Андрія Сидоренка, публічно просить щоб на матчі його команди не призначали Сидоренка, а Андрія все одно призначали і були нові скарги.

— Тут все просто. Більшість арбітрів відмовляються судити матчі «Зорі-Ворскли» і мають на це причини, а Андрій — ні.

— Що це за причини і що значить відмовляються? Як у вас проходять призначення, що від матчів певної команди можна взяти і відмовитись?

— Зараз я вам поясню. Ви ж знаєте, що Юрій Мармач, окрім того що тренер «Зорі-Ворскли», ще й інспектує матчі в обласній федерації футболу. Більше того він голова відповідного Комітету. Він виставляє оцінки арбітрам, які судять матчі чемпіонату області. Більшість моїх підопічних, особливо молодих, судять і на міському, і на обласному рівнях. Юрій Олексійович на них банально тисне. Не сподобалося йому, як суддя провів матч «Зорі-Ворскли», він потім відіграЄться на цьому арбітрові в чемпіонаті області. Юрій Олексійович просто ставить їм там «двійки», при чому без відеодоказів. Це вже бувало не один раз. Тому судді, які працюють і на обласних, і на міських змаганнях не хочуть судити «Зорю-Ворсклу». А ми з Андрієм Сидоренком область не судимо, і тому на нас цей важіль впливу не працює. Тільки тому Андрій так часто обслуговує матчі «Зорі-Ворскли». Юрій Олексійович незадоволений? То нехай принесе докази необ’єктивності чи суддівських помилок від Андрія. Якщо він дійсно припуститься помилки, яка вплине на результат, і буде відео епізоду, Андрія буде покарано, як і будь-кого іншого.

— А з чим пов’язане таке легковажно-покровительське ставлення Мармача до арбітрів?

— Я не знаю. Просто людина звикла увесь час перемагати. При чому, наприклад, президент «Зорі-Ворскли» Ігор Чубар поводиться з суддями нормально.

— Мені відомо з багатьох джерел, що у минулі роки Мармач, коли його команда перемагала, міг в гарному настрої зайти в суддівську кімнату і просто так «подякувати» суддям купюрами по 100 чи 200 грн. Звісно, Ви зараз можете сказати, що такого не ніколи було, але якщо Ви збрешете, читачі все одно це побачать. Я веду до того, що можливо судді самі винні в тому, що Юрій Мармач ставиться до них без належної поваги?

— Мені нічого приховувати. Я не можу поклястися, що такого ніколи не було, адже можу чогось не знати. Особисто мені так не «дякували», і я з подібним не стикався.

Юрій Мармач

«Владислав Орендочка — дуже перспективний арбітр»

— Ви вже згадували, що цьогоріч Вам доводилося відсторонювати арбітра від матчів. Йдеться про Владислава Орендочку?

— Так, це було після матчу між «Атлетиком» та «Атакою-Автотранс». Тоді гра закінчилася внічию, а Влад не призначив пенальті. Я подивився відео, зателефонував йому, ми зустрілися. Він все розуміє, сам сказав: «я неправильно обрав позицію». Довелося відсторонити його на два тури. Насправді він дуже перспективний арбітр, у нього все добре і з фізичною формою, і з обізнаності у правилах, і з психологією. Якщо продовжить прогресувати, з нього може вирости класний суддя великого рівня.

— Ви його відсторонили, а потім зненацька призначили судити «золотий матч» між «Легіоном» а «Бастіоном». Звідки виникло це рішення?

— Було багато розмов типу «Біліченко став головою комітету арбітрів, буде тепер сам судити всі матчі і заробляти гроші». Я навпаки не хочу, щоб я судив через тур, мені хочеться щоб судили молоді хлопці, яким це необхідно зараз щоб прогресувати. Всі думали, що цю гру судитиму або я, або Андрій Сидоренко. Про це багато говорили в такому ключі «знову цей судитиме». Я твердо вирішив, що на цю гру команди виведе хто завгодно, але не я, і не Андрій. Відразу як стало відомо, що буде золотий матч, я зустрівся з Владом і прямо запитав: «ти готовий судити золотий матч?». Я вирішив, якщо він дасть тверду відповідь, він і судитиме, якщо буде помітно, що Влад не впевнений, шукатиму когось іншого. Влад же чітко без вагань сказав: «Так, я готовий». Тут в мене відпали всі сумніви. У підсумку вийшла молода бригада — Владислав Орендочка у полі, Євген Корсун та Олексій Миронов асистенти. І хлопці впоралися з важкою грою на «відмінно».

— Ви ризикували, виставляючи таку бригаду. У разі чого на Вас би спустили всіх собак.

— Так, але я повірив у хлопців і вони не підвели. Колись я теж був молодим, і мені довіряли важкі матчі. Після гри я був дуже задоволений, хлопці впорались.

Владислав Орендочка

Відеозапитання

У цій частині інтерв’ю ми показали Олексію кілька відео з суперечливими епізодами, і попросили прокоментувати суддівські рішення.

1. Чемпіонат Полтави. «Атлетик» — «Андріївка Сан Сіті»

Олексій Біліченко: «Тут арбітр правий. Це не пенальті. Тут був контакт, але це не порушення правил. Футболісти бігли в різні боки, і в момент коли м’яч був не під контролем, гравець «Атлетика» різко розвернувся і наткнувся на суперника. Це не пенальті».

2. Чемпіонат Полтави. «Атлетик» — «Атака-Автотранс».

Олексій Біліченко: «Так, тут Влад Орендочка помилився, неправильно обравши позицію. Він мав забігти лівіше, або раніше зміститися в район одинадцятиметрової позначки. Так би він побачив поштовх у спину. А там де він стоїть, він фактично опинився за спинами інших гравців».

3. Чемпіонат Полтавщини. «Інваспорт» (Полтава) — «Колос» (Лазірки)

Олексій Біліченко: «Так, це пенальті. Контакт здається мінімальним, але подивіться уважніше. Зверніть увагу на праву ногу футболіста «Колоса». Він ставить супернику корпус, і його б’ють по опорній нозі. Це пенальті».

4. Чемпіонат Полтавщини. «Інваспорт» (Полтава" — «Колос» (Лазірки)

Олексій Біліченко: «А ось тут суддя не правий. Тут видно, що гравець «Колоса» затримує суперника руками. Арбітр непослідовний у своїх рішеннях, якщо у попередньому епізоді він призначив «точку», то мав би й тут. Цей суддя теж неправильно обрав позицію. Зверніть увагу, в момент порушення правил, він навіть не потрапляє у ракурс зйомки, і лише в кінці видно як він пішки йде до штрафного майданчика».

— Хто прямо зараз кращий арбітр у Полтаві та в області? Тільки давайте Вас з Андрієм Сидоренком винесемо за дужки.

— Серед тих, хто судить в полі, на даний момент у Полтаві можу виділити Олександра Матяша-молодшого та Владислава Орендочку. Серед асистентів краща пара — Дмитро Потькало та Денис Сердюк. А якщо говорити про обласний рівень, то там кращий — Андрій Коваленко. Поставити поруч з ним ще когось язик не повертається.

— Олексію, я зараз Вам називатиму імена і прізвища людей, а Ви спробуйте описати їх одним словом.

— Давайте спробуємо.

— Олександр Кудацький.

— Авторитет.

— Олександр Дігтяр?

— Невдаха.

— Юрій Мармач?

— Хитрий.

— Валентин Горбаньов?

— Правильний.

— Олексій Бортник.

— Поважний.

— Іван Шарій.

— Майстер.

— Михайло Прядко.

— Емоційний.

— Владислав Орендочка.

— Перспективний.

— Андрій Сидоренко

— Спокійний.

— Оксана Єрмакова.

— Правильна. В неї все має бути за правилами.

— І наостанок, кілька запитань з опитувальника Марселя Пруста*, якщо не заперечуєте.

— Звісно, не заперечую.

— Що для вас справжнє щастя?

— Кохання.

— А справжнє нещастя?

— Втрата близької людини.

— Яку рису в собі Ви найбільше не любите?

— Впертість.

— Хто Ваш улюблений літературний герой?

— В літературі в мене фаворитів немає, а от в кіно — Даніель, головний герой фільму «Таксі».

— Якби у Вас була можливість поспілкуватися з будь-якою людиною, хто б це був?

— Турецький арбітр Джюнейт Чакир. У мене знайшлися б до нього запитання, як до професіонала.

— Опинившись перед Богом, що Ви йому скажете?

— Дякую.

*В кінці XIX століття в англійських салонах були модними анкети під назвою «Альбом для запису думок, почуттів і т. д.». Кілька разів таку анкету заповнював Марсель Пруст і його відповіді виявилися настільки оригінальними, що одна з заповнених ним анкет увійшла в історію як «Опитувальник Марселя Пруста». В інтерв’ю запитання з цього опитувальника постійно використовує метр пострадянської журналістики Володимир Познер.