У полтавському футболі черговий скандальний переворот влади призвів до кризи: для вирішення скликають форум
Зміна керівників у полтавському футболі майже ніколи не проходила просто і з дотриманням всіх нормативних процедур. За право розвивати футбол в області постійно точаться баталії з підкилимними інтригами, конфліктами, образами та іншими неспортивними речами. Приміром, ми колись розповідали історію про те, як «прибирали» від керівництва Анатолія Дяченка. Тоді на національному рівні велася кампанія направлена проти Григорія Суркіса, яка позначилася і на Полтавщині.
На зміну Анатолію Дяченку прийшов Олександр Кудацький, і його спіткала така ж доля. У 2017-му році у ряді областей до керівництва місцевими федераціями «раптом» синхронно почали приходити місцеві голови ОДА, інші чиновники, або персони пов’язані з Блоком Петра Порошенка. Полтавською ОДА тоді керував Валерій Головко, і раптом він виявив інтерес до футболу, і його як єдиного кандидата обрали головою. Як це було — ми детально розповідали тут і тут.
І от зараз нові скандали і нова історія. Тепер вже самого Валерія Головка в односторонньому порядку і без виборів усувають з посту керівника Асоціації футболу Полтавщини, а на його місце приходить Ігор Кислов — людина яка свого часу брала активну, принаймні публічну участь у заміні Кудацького на Головка. І знову — конфлікти команд, взаємні звинувачення і гучні заяви що саме ця команда має розвивати футбол. Щоправда, за цими баталіями розвитку футболу поки не видно.
Віктор Пожечевський — дійова особа яка все ще хоче залишатися рушійною силою
Говорячи про всі ці перипетії, не можна не згадати про людину, яка «тонкою червоною ниткою» проходить у всіх важливих епізодах цієї історії — легендарного тренера «Ворскли» 90-х Віктора Пожечевського. Ми навмисно вказали роки його тріумфу з «Ворсклою», бо після того Віктор Олександрович вже багато років зосереджений на чиновницькій роботі. І хоч він досі користується авторитетом завдяки тренерській кар’єрі — варто відзначати, що вона давно у минулому. Так само як і ігрова кар’єра іншого персонажа цього матеріалу — Ігоря Кислова, який давно покинув футбольне поле, проте носить з собою шлейф легенди по кабінетах, навіть якщо сам того не хоче.
Так от — можна сказати, що розлад в Асоціації футболу Полтавщини під керівництвом Валерія Головка зчинився через конфлікт поколінь, старше з яких представляв Віктор Пожечевський.
Валерій Головко пережив на чолі керівника АФП кампанію заміни Андрія Павелка на Андрія Шевченка, поки перший був під слідством, а другий — о диво — єдиним кандидатом на посаду. Не зважаючи на тиск і конфлікти — Валерій Головко зберіг посаду. Хоча при цьому з АФП демонстративно вийшла полтавська «Ворскла», але крім гучних слів цьому «виходу» не було оприлюднено жодного документального підтвердження. Тому все що зробив віцепрезидент «Ворскли» Олег Лисак цією заявою — це підняв клуб у заголовки ЗМІ, не більше.
Функції Валерія Головка на чолі АФП не стосувалися безпосередньо роботи організації. Він представляв АФП, приймав якісь ключові рішення та регулював роботу виконкому. Але при цьому безпосередню роботу на місці виконували його підлеглі. І з самого початку головним менеджером тут був саме Віктор Пожечевський, який обіймав посаду виконавчого директора.
Серед його помічників були троє молодих людей — арбітр Богдан Черницький, який потім теж перекваліфікувався у повноцінні функціонери, секретар Бачукі Дарсанія та колишній футболіст-аматор Павло Клименко. Здавалося б, чудовий сплав молодості та досвіду. Але щось пішло не так.
Розкол всередині команди
Згадуючи період роботи під керівництвом Віктора Пожечевського Богдан Черницький розповідає, що авторитетний екстренер часто просто гасив якісь ініціативи молодої команди.
- На будь-які пропозиції з осучаснення роботи, від постійних трансляцій до ведення соцмереж він відповідав ось на кшталт «вам що грошей нікуди дівати». Словом, ми часто билися як об стіну, - розповідає Богдан.
Були конфлікти й на побутовому рівні. Приміром, Бачукі Дарсанія, зізнавався, що маючи грузинське ім’я та прізвище неодноразово стикався зі зневажливим ставленням старшого колеги на межі ксенофобії. Одного разу це вилилося у відкриту суперечку. Богдана Черницького теж «нагороджували» зневажливими прізвиськами. Словом, співіснування Віктора Олександровича і молодої частини колективу ставало все більш неможливим.
Віктор Олександрович людина похилого віку, й працювати в АФП ставало все складніше через проблеми зі здоров’ям. Тому одного дня він просто залишив посаду, отримавши символічне знання — почесного директора і заслужений відпочинок.
Новим виконавчим директором став Бачукі Дарсанія, а Богдан Черницький та Павло Клименко — його помічниками. Валерій Головко, на відміну від Віктора Пожечевського, виявився лояльним до молодих ініціативних колег і дав їм свободу дій, не втручаючись в їх роботу без потреби. Десь результати цієї роботи стали помітні одразу — з’явилися регулярні трансляції, в АФП з’явилися активні соцмережі й т. п. Десь нові функціонери навпаки «просіли», наприклад із суддівськими призначеннями на матчі ДЮФЛ.
Ключові конфлікти в які «вляпалися» нові менеджери АФП
Коли стартував Чемпіонат Полтавщини з футболу 2024, тандем Черницький-Клименко-Дарсанія взяв участь щонайменше у двох гучних скандалах.
Недопуск ФК «КСК»
У новому чемпіонаті вболівальники не дорахувалися карлівської команди ФК «КСК». Після чого президент клубу Сергій Кузьменко почав публічно розносити управлінців АФП, обурюючись, що його молоду команду (варто зазначити, що команда дійсно симпатична) не допустили до участі в обласній першості «через те що вчано не подали заявку».
Бачукі Дарсанія підтвердив цей факт, наголосивши що «КСК» не просто запізнився з заявкою, а повідомив про те що збирається брати участь в чемпіонаті вже тоді коли було сформовано перелік учасників, регламент і навіть календар.
Звільнення з посади Віктора Чернишова
У травні 2024-го виконком АФП усунув з посади голову Комітету арбітрів Віктора Борисовича Чернишова, який до цього сім років займав цю посаду. Звільнили його, як запевнили в АФП, послуговуючись колективним зверненням арбітрів щодо неправомірності його дій на посаді, зловживання службовим становищем, тощо.
Богдан Черницький розповідав, що на Чернишова скаржилися в основному кременчуцькі арбітри, заявляючи про те, що він там влаштував ледь не тиранію. Але жоден з суддів Кременчука не готовий був відкрито говорити про якісь неправомірні дії. Все що випливло з цього приводу — скриншот переписки з суддівського чату, де на претензію до Чернишова від асистента Олексія Миронова, той відповів «Мирон смешной асик ты ещё сем лет в области не будешь судить».
Новим очільником Комітету арбітрів АФП тоді став Андрій Коваленко, а Віктор Чернишов приєднався до хейтерів Черницького-Клименка-Дарсанії.
Залишалося зовсім небагато до відкритого конфлікту. Поки тривали описані вище події — на горизонті вже виник Ігор Кислов з наміром усунути і Валерія Головка, замінивши його на посаді, та молодих керманичів. За спиною у Кислова, як виявилося пізніше, було чутно голос Віктора Пожечевського. А навколо нього об’єдналися Віктор Чернишов та інші кременчуцькі функціонери.
Суб’єктивна ремарка від автора: Окремо слід виділити лубенця Юрія Климченка, який називає себе журналістом. Пан Юрій запустив на сторінках у своїх соцмережах сольну кампанію на підтримку «табору Кислова». Цей журналіст обрав сторону конфлікту ще до затвердження самого конфлікту, чим у нормальному медіасередовищі засудив би репутацію нерукостискальної людини. Але, напевно, не на Полтавщині.
Публічні звинувачення
Отож Ігор Кислов і його прибічники організувалися для проведення позачергової конференції АФП щоб висловити недовіру Валерію Головку. Слідом за ним, мали «полетіти голови» його молодих підопічних. Ті ж у свою чергу, почали записувати «викривальні» відео, де «випливла» участь в цій історії Віктора Пожечевського. Щоб довго не переказувати зміст — просто залишаємо посилання на саме відео.
У відповідь на це — пости у фейсбуці від Кислова, Климченка та інших з претензіями до чинних менеджерів АФП. Можна це назвати публічним протистоянням, можна жабогадюкінгом — кожне означення буде по-своєму правильним.
Вадим Касимов — директор ДЮСШ «Ворскла», чиє прізвище вказане як одного з тих хто голосував за ініціювання змін в АФП, особисто нам підтвердив, що в жодних подібних засіданнях він участі не брав. Чим підтвердив і звинувачення на адресу Кислова і компанії у фальсифікаціях. Та хай там як — позачергова конференція зібралася.
Позачергова конференція — торжество крінжу
Крінж (від англ. to cringe — ніяковіти) — це почуття легкого дискомфорту й сорому — зокрема за іншу людину — викликане дивними чи смішними подіями.
Дев’ятого липня 2024 року у Полтаві відбулася позачергова конференція Асоціації футболу Полтавщини. На ній були присутні дванадцять делегатів (одинадцять наживо і один — в телефонному режимі). На порядку денному було дванадцять питань. Основні з них — припинення повноваження чинного голови АФП та його заступників, обрання нового голови, заступників та виконкому.
Конференція прийняла ряд важливих рішень, зокрема — припинила повноваження голови, його заступників, виконкому, а також КДК, апеляційного та ревізійного комітетів. Таким чином, рішенням цієї Конференції голова АФП Валерій Головко, його заступники — більше не мають повноважень.
Таким чином треба було обрати нового голову АФП і ним став Ігор Кислов. Його заступниками стали Євген Сухенко та Іван Шарій. Володимир Цибулько відмовився бути заступником.
Про рішення прийняті на цій конференції, ми вже писали тут. Але окремо варто сказати про її наповнення. Найактивнішими її учасниками були Ігор Кислов, Євген Сухенко та — хто б міг подумати — Віктор Чернишов. Він виявився найбільш комічним учасником цієї конференції. Зокрема його було обрано головою лічильної комісії, але при цьому, сидячи у першому ряду, жодного разу не встав з місця щоб порахувати голоси. І коли одного разу йому на це вказав головуючий Дмитро Грузда, він відповів «та вони ж там з-заду сидять, мне ні видно».
Втім, саме Віктору Чернишову і належить найбільш наповнена претензія до попередніх керівників. Зокрема, він зазначив, що Валерій Головко у примусовому порядку змінював його суддівські призначення, втручався в роботу і грубо порушував Статут.
Головка і команду звинувачували у корумпованості, бездіяльності та підробці документів. Словом — у всьому тому ж, в чому прилітали і зустрічні звинувачення. Найбільше дісталося Бачукі Дарсанії, але не за вищезазначене, а за те що він «не грав у футбол» і за грузинське походження.
Загалом, порядок денний виглядав так:
Особливо варто відзначити п’ятнадцяте питання — про зміни до Статуту АФП. Пізніше, нові керманичі АФП приховають цей пункт від Мінюсту.
Ігор Кислов дав кілька обіцянок, з-поміж яких вирізнялася одне небанальна — адаптувати чемпіонат області до умов війни та мобілізації. На наше запитання яким чином він це робити — прямої відповіді Ігор Миколайович не дав.
Після конференції Юрій Климченко в соцмережах напише про неї схвальний відгук. Футбольне керівництво в області змінилося. Але звісно ж конфлікт на цьому не закінчився.
«Ворскла» відвернулася від Кислова, «стара» АФП — теж
Попри те, що у підсумку Ігоря Кислова зареєстрували як нового голову АФП — частина футбольної громадськості його не визнала. Спочатку від роботи під його началом самоусунулося вищезгадане тріо Черницький-Клименко-Дарсанія. Це не так вже й дивно, враховуючи ксенофобські випади на адресу останнього.
Але куди більш агресивну позицію зайняв головний футбольний клуб Полтавщини — «Ворскла», гендиректор якого Олег Лисак був заступником Головка. Клуб виступив з такою заявою:
«У зв’язку з незаконним захопленням влади в АФП, футбольний клуб „Ворскла“ прийняв чітке рішення не брати участі в будь-яких змаганнях під егідою організації із самопроголошеним керівництвом».
Цього разу клуб дійсно зняв свої дитячі команди зі змагань під егідою АФП, чим вніс додаткову плутанину в і без того дивний розпорядок ДЮФЛ.
Скандали з ДЮФЛ та фіналом Кубка області
Про колізії пов’язані з ДЮФЛ ми детально писали ось тут. Якщо коротко — після перевороту, комунікація деяких команд з обласною Асоціацією просто зникла — не було ні нормального календаря, ні суддівських призначень.
Коли настав час проводити фінальний турнір, для його організації запросили Володимира Олексенка з Миргорода. Ігор Кислов називає його головою Комітету з проведення змагань, при чому сам Олексенко стверджує, що він не на посаді й просто, як досвідчений функціонер, погодився допомогти.
Куди більш цікавим виявилася ситуація з фіналом Кубка Полтавщини з футболу між «Рокитою» та «Олімпією». Фінальний матч спочатку мав проходити у Полтаві на стадіоні «Ворскла» ім. Олексія Бутовського. Але через конфлікт «Ворскли» та Кислова це стало неможливим. Тут також обидва клуби скаржилися на бездіяльність Асоціації під керівництвом Кислова й навіть зверталися до обласної влади з проханням врегулювати дане питання.
У підсумку — фінал відбувся в Горішніх Плавнях.
Валерій Головко наносить удар у відповідь
Тепер вже колишній очільник АФП Валерій Головко, який пообіцяв своїм підопічним, що «все буде добре», поскаржився на дії Кислова до Мін’юсту й в результаті було скасовано реєстрацію Ігоря Кислова як голови асоціації та повернуто правовий статус організації до моменту змін, що були оскаржені. Буквально наступного дня стара-нова АФП підписала угоду про співпрацю з Полтавською ОВА.
Марина Трохименко, Володимир Когут, Валерій Головко та Олег Лисак
Ігор Кислов у відповідь у своїх соцмережах зазначив, що «за гроші зараз можна все», натякаючи на неправомірність рішення й заявив що готує позов до суду.
Скоро всі ці люди зберуться під одним дахом (якщо виконають обіцянки)
Дана ситуація, яка нагадує байку про лебедя, рака і щуку, суттєво гальмує розвиток футболу в регіоні, бо як виявилося — занадто багато бажаючих його розвивати. Це змусило футбольних активістів Полтавщини (керівників клубів, ДЮСШ і т.п.) звертатися по допомогу в УАФ. До цього процесу публічно підключилися народні депутати Олексій Мовчан та Юрій Шаповалов. В УАФ посипалися колективні листи та звернення.
В лютому у Києві в будинку футболу відбулася робоча зустріч керівників різних департаментів УАФ із представниками регіональних асоціацій. І там публічно зачитали один з цих листів
Пізніше відбулася ще одна зустріч в УАФ. На ній були присутні представники клубів, а саме:
- Олег Лисак («Ворскла»)
- Сергій Тютюнник («Стандарт» Нові Санжари)
- Сергій Іващенко та Станіслав Майзус (СК «Полтава»)
- Антон Колісниченко (ФК «Решетилівка»)
- Сергій Кузьменко («Аргус»)
- Денис Сухорук («Ягуар»)
- Анатолій Комар («Рокита)
На цій зустрічі був присутній Валерій Головко, а на відеозв’язку — нардепи Мовчан та Шаповалов. Ігор Кислов, якого теж запрошували, не приїхав.
За словами присутніх на цій зустрічі, Володимир Головко, посилаючись на вищезгадане рішення Мін’юсту заявив що він «єдиний легітимний» голова АФП. Втім, в УАФ рекомендували вирішити кризу у футболі Полтавщини шляхом дострокових відкритих демократичних виборів.
Четвертого березня у Полтаві має відбутися Футбольний форум Полтавщини, де під одним дахом мають зібратися представники обох таборів, а також увесь футбольний актив області, обговорити актуальні проблеми й шляхи виходу з цієї кризи. Цього разу вже Ігор Кислов сказав, що не тримається за крісло й обіцяв прийти, а Валерій Головко — під питанням. Що буде на цьому форумі — конструктивний діалог, звичайний „срач“ чи криваве побоїще — стане відомо лише там.
Суб’єктивні підсумки
Вже багато років футбольна влада на Полтавщині змінюється виключно через скандали. При цьому ключові персонажі перманентно один одного ненавидять, а не ключові — пристають від табору до табору, залежно від поточної ситуації. Той же Ігор Кислов був на боці Валерія Головка, коли той приходив до влади, так як і Віктор Пожечевський.
Очільники районних асоціацій та делегати від районів, як правило, просто підлаштовуються під нововведення, адже є політично та фінансово залежними й на них легко чинити тиск. Саме тому — ні Олександр Кудацький раніше, ні Валерій Головко, ні Ігор Кислов не змогли сформувати вірну команду однодумців. І тому кожного з них насправді легко „прибрати“ за допомогою махінацій та хитрощів. І навіть ті герої цієї історії, які не встигли себе заплямувати — Бачукі Дарсанія, Богдан Черницький та Павло Клименко — свого часу прийшли в АФП разом з Головком, який став головою, послуговуючись тими ж методами, якими зараз усунули вже його. Ці функціонери, навіть маючи щирі наміри, не могли не розуміти з ким і з чим мають справу.
Зовсім скоро всі ці люди зберуться під одним дахом і можливо щось зміниться. Але це не точно.