Олег Лисак: «Маємо збирати талановиті «вершки» з усіх районів області»

Олег Лисак

Полтавську «Ворсклу», не зважаючи на відносно непогані турнірні показники в порівнянні з деякими іншими командами чемпіонату України можна назвати командою-проблемою. І річ навіть не про фінансові негаразди. Звісно «Ворсклі» є чим похвалитися — двічі поспіль команда грає у Лізі Європи, на виїзді переграє «Динамо» і т. п. При спілкуванні з журналістами і вболівальниками тренер і керівники клубу завжди наголошують на цьому. Проте якщо згадати той факт, що рівень чемпіонату України за останні роки суттєво знизився — два п’ятих місця і зона Єврокубків вже не виглядають досягненням, яким варто хизуватися. Більше того — в обох випадках ми вилітали з Ліги Європи вже на першому ж раунді від суперників, яких важко назвати грізними. «Ворскла» й у минулому сезоні і зараз є однією з найбільш вікових команд УПЛ. Проте у Лізі Європи увесь цей досвід множили на нуль молоді «Жиліна» та «ЛокомотІва». На хвилиночку, представники словацького та хорватського чемпіонатів. У складі обох команд грали переважно вихованці структури цих клубів. У складі «Ворскли» ж проти «Жиліни» з місцевих футболістів виходили на поле лише Громов, Чеснаков і Бараннік. Проти «Локомотіви» — лише Чеснаков. При цьому всі вони — вихованці ДЮСШ «Молодь».

Про те, що дитячо-юнацька школа «Ворскли» вже багато років не виконує свої прямих функцій, тобто не готує футболістів для першої команди, говорилося багато. Розлогий матеріал на цю тему можна почитати тут. Змінити ситуацію на краще покликаний недавно призначений генеральний директор ФК «Ворскла» Олег Лисак. У першій частині ексклюзивного інтерв’ю «Полтавщині Спорт» Олег Вікторович розповів про те, чому клуб несе видатки і не відбиває їх, у другій — про зарплатну заборгованість перед футболістами. І от зараз мова піде про розвиток дитячо-юнацького футболу та інші соціальні функції клубу.

Дитячо-юнацька школа «Ворскли»

— Олеже Вікторовичу, зважаючи на результати роботи школи, можна сміливо сказати, що Ви прийняли її в жахливому стані.

— Я б так не сказав. За останні три роки «Ворскла» побудувала три інфраструктурні об’єкти, ЯКІ на даний момент допомагають школі розвиватися. Це — поле на території Полтавського автоагрегатного заводу, де ми зараз закінчуємо реконструкцію, поле у Нижніх Млинах, яке ми не зареєстрували, але там вже навіть проводять ігри ДЮФЛ. І третій — спорткомплекс імені Олега Бабаєва де є змога тренуватися. За це знову ж таки варто подякувати президенту клубу і моєму попереднику. Не зважаючи на війну в країні, вони розвивають клуб.

— А скільки всього тренувальних полів у «Ворскли» виділено під дитячо-юнацький футбол?

— Вісім.

— Нещодавно клуб звернувся до міської та обласної влади з проханням дозволити вихованцям ДЮСШ «Ворскла» тренуватися і грати на полі оновленого стадіону «Динамо». При цьому мають «потіснити» у часі дитячі школи Полтави, які не мають своїх полів. Враховуючи, що «Ворскла» жодним чином не долучилася до реконструкції стадіону «Динамо», чи не здається Вам цей крок не зовсім правильним?

— Ну ми ж не просто так прийшли і сказали «дайте нам пограти». Ми готові взяти на себе видатки по утриманню «Динамо» і надати спеціаліста по догляду за газоном. Адже це штучне покриття потрібно обслуговувати. В обласній федерації футболу немає таких кадрів, які б на цьому спеціалізувалися. Ми знайдемо формулу, за якої ми будемо спокійно співіснувати з іншими школами. Зараз ми в переговорному процесі стосовно «Динамо».

— Скільки дитячих тренерів працює у ДЮСШ «Ворскла»?

— Дев’ять тренерів (Для порівняння у структурі «Локомотіви» їх 12. — Авт.)

— За останні щонайменше п’ять років у складі «Ворскли» на постійній основі не грав жоден з футболістів, якого б змалечку виховала саме ДЮСШ «Ворскла». Лише зараз у складі починають з’являтися Дмитро Кравченко і Володимир Одарюк. З огляду на це, виникає запитання — чи задоволені Ви роботою команди тренерів?

— Я не згоден з думкою, що з нашими тренерами щось не так. Ми залучаємо до цієї роботи тих людей, які багато років віддали клубу і полтавському футболу.

— Це добре, але ж це не робить їх кваліфікованими дитячими тренерами. Це ж зовсім інша робота.

— Ви праві. Але ми все-ж таки обрали такий шлях розвитку. Ми всередині клубу виховуємо і вирощуємо для себе тренерські кадри. Проблема була не в тренерах, а в інфраструктурі. Я стою на тому, що ми маємо вирощувати тренерів всередині клубу Й вибудовувати структуру по-своєму.

— У Вас є чіткий план як розвивати школу «Ворскли»?

— Є різні концепції виховання футболістів. Є моделі «Аяксу», «Атлетика» з Більбао, міланського «Інтера» тощо. Наприклад у «Динамо» формують дві паралельні групи, які працюють з різними тренерами і напевно заочно конкурують між собою. Коли діти виростають з них формується зведена група, де грають найкращі. У міланському «Інтері», наприклад, все інакше. Там у них до тренера кожної групи є певні вимоги, чому він має навчити дітей. Так юний футболіст проходить через всі етапи і на виході володіє набором необхідних якостей.

— Так все-таки, яка модель ближче Вам? На кого схожа ДЮСШ «Ворскла», на «Аякс», «Інтер» чи «Атлетик» з Більбао?

— Ми зараз перебуваємо у постійній дискусії всередині клубу. Я вважаю, що ми повинні збирати талановиті «вершки» з усіх районів області. Грубо кажучи, я кажу, що ми маємо йти в райони, а мені відповідають, що райони самі прийдуть до нас, адже альтернативи «Ворсклі» на Полтавщині немає. Я впевнений, що ми знайдемо золоту середину. В ідеалі — в кожному з райцентрів побудувати свою міні-школу. Будемо говорити зі спонсорами аматорських команд. А потім з певного віку кращих вихованців забиратимемо до нас в інтернат. Також є мрія створити у Полтаві школу, де на окремо взятій території було кілька полів різної площі. Це має бути в межах міста, з нормальними під’їздами. Щоб могли приїжджати батьки і дивитися чим займаються їхні діти.

— Скільки часу ви собі на це виділили?

— Щонайменше півроку буду їздити по районах і шукати зацікавлених людей.

— Куди поїдете в першу чергу?

— Хочеться охопити всі райцентри, але звісно спочатку побуваю тем, де є спонсори, які вже інвестують у футбол. Взяти хоча б підприємства, які утримують аматорські команди. Будемо вести переговори. Можливо хтось погодиться на певних умовах співпрацювати з клубом. Таким чином він буде представляти наш бренд у себе в районі, а ми відповідно його бренд на більш високому рівні. Звісно для цього потрібно віднайти ентузіастів, адже побутові труднощі і складну економічну ситуацію ніхто не відміняв. У нас є все необхідне для того щоб клуб працював у всіх напрямках, в тому числі Й у розвитку дитячо-юнацького футболу. Необхідно підпорядкувати наші ресурси чіткій структурі.

— Скільки коштів клуб вкладає у розвиток дитячо-юнацького футболу?

— Я не знаю жодного клубу в Україні, який би за останні два роки вклав у цей сектор більше, ніж «Ворскла».

— Це добре. Хотілося б почути цифру.

— Лише за минулий рік — 18 мільйонів гривень. 14 з них — на розбудову інфраструктурних об’єктів.

Робота з уболівальниками

— Зараз відвідуваність матчів «Ворскли» залишає бажати кращого, при чому вже давно. Чи є якісь зрушення у цьому аспекті?

— Так, звісно. Ми почали активно працювати зі школярами. Провели конкурс кричалок і продовжуємо працювати в цьому напрямку. У планах робота з іншими соціальними прошарками населення — студентами, пенсіонерами, тощо. Необхідно запроваджувати відкриті тренування для школярів. Такі матчі як проти «Олександрії» активно мені допоможуть. Також ми створимо базу постійних вболівальників, з якими ми б могли постійно спілкуватися онлайн. Для кожного сегменту вболівальників я маю запропонувати щось таке, щоб їх зацікавило і змусило переживати. Повірте мені, я постійно навантажую цим своїх підопічних. Можливо, навіть введемо у клубі додаткове робоче місце для людини, яка б займалася виключно роботою з вболівальниками. Нам треба подавати постійний позитивний посил в маси. Колись я був на «Камп Ноу» і бачив як там місцеві хлопчаки грали у футбол. Якщо ми дозволимо полтавським дітлахам зіграти в футбол на головній арені області, вони точно ходитимуть на матчі і приведуть сюди батьків.

— А як щодо спілкування з пресою? Поки що єдиним хто регулярно спілкується з журналістами, хоч і поневолі, є Василь Сачко. Але є запитання, які варто ставити не йому. Чи не думали над тим, щоб хоча б раз на кілька місяців давати прес-конференції разом з тренером і кимось з команди, наприклад Чеснаковим? Тільки щоб не на 10 хвилин, а доти поки не буде дана відповідь на останнє запитання.

— Зараз це важко через напружений графік, та згодом, можливо, прийдемо і до цього. Я вірю в те, що все буде добре, і прошу вболівальників теж вірити в нас.